У Х В А Л А
28 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/648/18
Провадження № 11-1195заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 9901/648/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення
УСТАНОВИЛА:
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення Вищої ради правосуддя (далі ? ВРП) від 24 травня 2018 року № 1530/0/15-18 "Про відмову у призначенні ОСОБА_1".
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що при призначенні та проведенні щодо неї перевірки як кандидата на посаду першого заступника Голови Державної судової адміністрації України (далі ? ДСА України) ВРП порушила вимоги частини другої статті 56 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції". Зазначеною нормою передбачено, що повноваження щодо призначення та проведення такої перевірки належать керівнику (заступнику керівника) державного органу, на зайняття посади в якому претендує особа ? тобто керівнику (заступнику керівника) ДСА України.
Отже, на переконання позивачки, ВРП при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника Голови ДСА України не була уповноважена на проведення повторної перевірки стосовно неї.
При цьому позивачка звертала увагу на те, що 27 серпня 2015 року головою Державної фіскальної служби України (далі ? ДФС України) затверджено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складену директором департаменту персоналу ДФС України, якою встановлено, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади".
Окремо ОСОБА_1 наголошувала, що до неї не може бути застосовано заборону, встановлену частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", оскільки посада директора Департаменту координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування Міністерства доходів і зборів України, яку вона обіймала протягом 2013?2014 років, не має ознак самостійного структурного підрозділу.
ОСОБА_1 також зазначала, що ВРП (як і будь-яким іншим компетентним органом) не було встановлено факту вчинення нею конкретних дій, прийняття рішення чи допущення бездіяльності, що були б спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки й оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. На підставі зазначеного вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, безпідставним, необґрунтованим, а також містить ознаки дискримінації.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та призначила її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
6. 17 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в цій справі до розгляду Конституційним Судом України конституційних подань Верховного Суду України та 47 народних депутатів України від 20 січня 2015 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади".
7. На обґрунтування клопотання позивачка зазначає, що однією з основних підстав позовної заяви у справі № 9901/648/18 є безпідставність застосування до ОСОБА_1 люстраційних заборон. Позивачка зазначає, що вона та її представник постійно наголошували у своїх поясненнях у справі на тому, що люстрація носить ознаки юридичної відповідальності, а отже, не може бути колективною автоматично.
Натомість на розгляді в Конституційному Суді України перебувають конституційні подання Верховного Суду України та 47 народних депутатів України від 20 січня 2015 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади".
ОСОБА_1 вважає, що у разі визнання неконституційними відповідних положень Закону України "Про очищення влади" її позовна заява підлягатиме задоволенню, навіть не беручи до уваги інших підстав позову (грубі процедурні порушення при прийнятті оскаржуваного рішення, відсутність повноважень у ВРП на проведення люстраційної перевірки тощо).
З огляду на зазначене ОСОБА_1 вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду в Конституційному Суді України конституційних подань Верховного Суду України та 47 народних депутатів України від 20 січня 2015 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади".
8. 19 червня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшло заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи, у якому останнє наголошує, що допоки Конституційним Судом України не визнано неконституційність Закону України "Про очищення влади" чи окремих його положень, такий Закон є чинним на території України і спірні правовідносини мають бути вирішені на підставі чинного законодавства.
9. 24 січня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
10. 22 липня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду від представника ВРП надійшло клопотання про розгляд цієї справи без участі її представника.
У судовому засіданні 11 листопада 2021 року представник ВРП не заперечував щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
11. Розгляд цієї справи неодноразово відкладався, зокрема за клопотаннями її учасників (клопотання ОСОБА_1 та /або її представника про оголошення перерви у судовому засіданні від 03 листопада 2020 року, 13 січня 2021 року, 12 травня 2021 року, 02 вересня 2021 року, 11 листопада 2021 року та 19 січня, 28 липня 2022 року).
12. Відповідно до пункту 2 частини третьої Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
13. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість розгляду зазначеного клопотання у порядку письмового провадження.
14. Велика Палата Верховного Суду розглянула клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та дійшла висновку про його задоволення з огляду на таке.
15. Пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
16. З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: