У Х В А Л А
27 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 553/1501/15-ц
Провадження № 14-50цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів: Анцупової Т. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В.,
Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства
"Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"
(далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом у якому, уточнивши, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 1608/0808/45-012 станом
на 10 вересня 2017 року в розмірі 40 469,46 дол. США та 67 058,57 грн,
з яких: 30 266,51 дол. США - тіло кредиту; 10 202,95 дол. США - відсотки;
67 058,57 грн - пеня за останній календарний рік.
2. На обґрунтування позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" зазначало,
що 08 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), і ОСОБА_1
укладено кредитний договір № 1608/0808/45-012, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 33 000,00 дол. США для придбання квартири зі сплатою за користування кредитом 11,90 % річних, з кінцевим строком повернення до 08 серпня 2038 року.
3. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 08 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1608/0808/45-012-Р-1, за яким поручитель зобов`язалася солідарно відповідати перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.
4. 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір
купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Окрім того, 15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа Банк" укладено договір
купівлі-продажу прав вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами.
5. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 10 вересня 2017 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 40 469,46 дол. США та 67 058,57 грн, з яких: 30 266,51 дол. США - тіло кредиту, 10 202,95 дол. США - відсотки, 67 058,57 грн - пеня за останній календарний рік.
6. Ураховуючи наведене, ПАТ "Альфа Банк" просило позов задовольнити.
7. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 рокупозов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 1608/0808/45-012 станом на 10 вересня 2017 року в розмірі 40 469,46 дол. США та 67 058,57 грн (у валюті кредиту - 2 578,86 дол. США),
з яких: сума заборгованості за кредитом - 30 266,51 дол. США
(еквівалент у національній валюті - 787 025,60 грн), сума заборгованості за відсотками - 10 202,95 дол. США (еквівалент у національній валюті - 265 309,18 грн), розмір пені за останній календарний рік - 67 058,57грн (еквівалент
у валюті кредиту - 2 578,86 дол. США). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань, оскільки відповідачі не надавали своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, що відображено у розрахунку заборгованості та виписці по рахунку, чим порушили умови кредитного договору, а також статей 509,526,1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
9. Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року змінено у частині розміру стягнених сум заборгованості за кредитом та посилання на еквівалент суми заборгованості за кредитом і відсотками у національній валюті та еквівалент суми пені у валюті кредиту. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 1608/0808/45-012 станом
на 15 квітня 2015 року, яка становить: 30 266,51 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 1 089,41 дол. США - заборгованість за відсотками та 2 698,50 грн - пеня за останній календарний рік. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 26 березня 2015 року банк направив відповідачам вимогу про дострокове погашення кредиту протягом
30 діб. Після звернення ПАТ "Альфа-банк" до суду з цим позовом 15 квітня 2015 року його вимоги щодо нарахування процентів за користування кредитом, а також обумовленої в договорі неустойки не підлягають задоволенню. Банк має право на стягнення боргу в розмірі, визначеному в позовній заяві на дату пред`явлення позову, тобто станом на 15 квітня 2015 року.
11. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 рокукасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином умови кредитного договору та не з`ясував, чи дотримав банк, передбаченого договором досудового порядку дострокового повернення коштів, який не може погіршувати порівняно із Законом України "Про захист прав споживачів" становище позичальника як споживача.
13. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І. М. задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави
від 25 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за відсутності доказів одержання відповідачами досудової вимоги та за умови недотримання банком строку на добровільне погашення боргу відповідачами, у позичальника як споживача та поручителя немає обов`язку достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту. Крім цього, апеляційний суд, приймаючи постанову, послався на правові висновки Великої Палати
Верховного Суду у справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19) та у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18).
15. 24 січня 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк"
(далі - АТ "Альфа-Банк") подало до Верховного Суду касаційну скаргу та просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову не врахував висновки у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16,
від 11 листопада 2020 року у справі № 723/602/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 753/23979/15, від 31 липня
2019 року у справі № 753/11963/15.
17. На обґрунтування касаційної скарги АТ "Альфа-Банк" зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував статтю 124 Конституції України в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви, не врахував висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-2/2002, а саме, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішення спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовими актами. Встановлення законом досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
18. Крім того, апеляційний суд не врахував, що банк оформив позов
27 березня 2015 року, а до суду він надійшов 15 квітня 2015 року, адже у цій справі визначальне значення має саме дата звернення банку до суду за захистом своїх прав, оскільки в цей період стаття 124 Конституції України діяла в іншій редакції.
19. 28 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21. 14 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року справу передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 403 ЦПК України для відступу (конкретизації) від висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), а саме висновку, що : "звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимог частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд не має підстави для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором".