ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 161/14337/20
провадження № 51-6004км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Єременка М. В.,
захисника (у режимі відеоконференції) Куденьчука О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Куденьчука О. А. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2020 року за ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 357 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання, призначене за попереднім вироком і з урахуванням положень ст. 72 КК остаточно ОСОБА_1, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку обставин, 31 травня 2020 року приблизно о 17:00, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, здійснив напад поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, а саме, поваливши ОСОБА_2 на підлогу кулаком руки тричі вдарив в обличчя останнього, заподіявши тим самим легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, і, сидячи на потерпілому зверху та утримуючи його, відкрито викрав із кишені одягу ОСОБА_2, його офіційні документи, а саме видані на його ім`я чотири банківські картки, а також мобільний телефон марки "Ergo F243 Swift" чорного кольору, вартістю 243,33 грн, спричинивши тим потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1, 31 травня і 01 червня 2020 року, перебуваючи у м. Луцьку, діючи повторно, використовуючи попередньо викрадені банківські картки ОСОБА_2, шляхом проведення операцій із терміналом самообслуговування по придбанню товару, таємно викрав належні потерпілому гроші в сумі 554,15 грн, 1372 грн, 1215,1 грн, а також шляхом проведення операцій по зняттю готівки із банкомату - гроші у сумі 1366 грн, спричинивши потерпілому майнової шкоди на вказані суми.
Також, 03 вересня 2020 року приблизно о 17:00, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 з сумки, що знаходилась в коридорі вказаної квартири, таємно, повторно викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Xiomi Redmi 8A", спричинивши тим самим потерпілій майнової шкоди на суму 6 500 грн.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник Куденьчук О. А., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи своїй вимоги захисник зазначає про те, що за епізодом розбійного нападу, дії його підзахисного за ст. 187 КК кваліфіковані не правильно, оскільки судом не встановлено момент виникнення у ОСОБА_1 умислу на заволодіння майном ОСОБА_2, а саме до моменту або в момент застосовування насильства, а тому захисник вважає, що за встановлених фактичних обставин, дії його підзахисного підлягають кваліфікації за статтями 125 і 186 КК, а не ст. 187 цього Кодексу.
Також захисник вважає, що за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_3 кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки судом не було встановлено на підставі належних і допустимих доказів, вартості викраденого майна потерпілої. На переконання захисника, оскільки об`єктом посягання за цим епізодом був мобільний телефон, який був у використанні потерпілої, мав певні технічні характеристики, ураховуючи його зовнішній (торговий) вигляд, обов`язковим було призначення експертизи для визначення його вартості (розміру завданого збитку), що в цьому провадженні зроблено не було, а посилання судів попередніх інстанцій в цій частині на показання потерпілої, яка виходила з вартості нового телефону, за відсутності жодних документів, є необґрунтованим.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Захисник просив задовольнити касаційну скаргу з мотивів, наведених у цій скарзі.
Прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі захисника доводів, заперечив проти її задоволення, просив постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК (за епізодом викрадення грошей з банківських карт ОСОБА_2 ), за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги захисника щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК
Як зазначено у ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З матеріалів кримінального провадження видно, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, своїй висновки місцевий суд обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_2, який вказав що коли ОСОБА_4 попросила його позичити гроші, він їй відмовив, вказавши, що не має грошей, а ОСОБА_5, повідомила, що він обманює і гроші є на кредитній картці, ОСОБА_1 відразу тричі вдарив його в обличчя і, поваливши на землю витягнув з його кишені мобільний телефон і чотири банківські картки та залишив квартиру; свідка ОСОБА_4, яка підтвердила показання потерпілого, щодо обставин завдання йому ОСОБА_1 ударів і заволодіння майном; свідка ОСОБА_6 (продавець магазину), яка вказала, що бачила як ОСОБА_1 із жінкою розраховувався банківською карткою, яку вона бачила у потерпілого.
Даними, що містяться у протоколах складених за результатами проведення слідчих дій, зокрема слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_4, в ході яких вони розповіли про обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, відтворили механізм спричинення тілесних ушкоджень та обставини викрадення майна ОСОБА_2 ; протоколах огляду місця події, протоколі тимчасового доступу до речей і документів, виписках про рух коштів про банківських картках належних ОСОБА_2 ; висновку судово медичної експертизи від 03 червня 2020 року № 417, за якою виявлено на тілі потерпілого тілесні ушкодження, визначено їх ступінь тяжкості та локалізацію, висновку експерта від 03 червня 2020 року № 415, за яким встановлено вартість належного потерпілому мобільного телефону "Ergo", а також іншими доказами, зміст яких детально наведено у вироку.