Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 750/5270/21
провадження № 61-2667св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюга Юрій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Леонова Олександра Євгеновича на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 вересня 2021 року у складі судді Маринченко О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Харечко Л. К.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюга Юрій Олександрович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати недійним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 18 грудня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1236;
- визнати недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0371 га, кадастровий номер 7410100000:02:013:5773, від 18 грудня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1238.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 18 грудня 2018 року ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 02 жовтня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезлею В. І., уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 98,1 кв. м, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 74101000000:02:013:5773, площею 0,0371 га, яка знаходиться за тією ж адресою.
Зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О. та зареєстровані в реєстрі за №№ 1236, 1238.
Вона є дружиною ОСОБА_2 з 08 червня 2017 року, з яким матеріально брала участь у будівництві та ремонті вказаного будинку, в тому числі до реєстрації шлюбу.
ОСОБА_2 придбав спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2014 року і на час укладення цього договору будинок був площею 50,7 кв. м, з яких 29,8 кв. м - житлова.
Навесні 2014 року ОСОБА_2 познайомився з нею і вони почали спільно проживати.
ОСОБА_2 повідомив її про придбаний ним будинок і запропонував почати його добудовувати, ремонтувати, щоб в майбутньому там разом проживати, на що вона погодилася.
Саме з цією метою вона 17 листопада 2014 року надала ОСОБА_2 позику в розмірі 8 000 доларів США. Приблизно з серпня 2014 року стосунки між нею та ОСОБА_2 почали носити характер шлюбних відносин, оскільки вони вже вели спільний побут, мали спільний бюджет.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 (до реєстрації шлюбу) в них народилась дочка ОСОБА_6 .
Факт проживання їх однією сім`єю з серпня 2014 року підтверджується рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 листопада 2020 року.
Внаслідок будівництва, добудов та ремонту будинку ОСОБА_2 виготовив новий технічний паспорт на нього та 16 грудня 2015 року зареєстрував право власності за собою вже на 98,1 кв. м, з яких житлова площа 41,4 кв. м.
Різниця між самостійно придбаним ОСОБА_2 будинком в 2014 році і добудованим разом з нею і за її кошти в 2015 році, складає: 98,1 кв. м - 50,7 кв. м = 47,4 кв. м, що становить майже половину від придбаної особисто ОСОБА_2 площі і в силу статті 355 ЦК України та статті 60 СК України є спільною сумісною власністю.
При укладенні оспорюваних договорів ОСОБА_4 діяла недобросовісно, ввела в оману покупця ОСОБА_5 , оскільки знала про те, що будинок добудовувався за її кошти.
Спірний житловий будинок та земельна ділянка відчужені незаконно, оскільки були об`єктами спільної сумісної власності, а тому при укладені договорів купівлі-продажу необхідна була згода позивача на таке відчуження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд міста Чернігова рішенням від 24 вересня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 12 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що житловий будинок був набутий ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , на час укладення оспорюваних договорів рішення суду про встановлення факту їх проживання без реєстрації шлюбу не було, так само як не було й інших даних, які б вказували на те, що майно є спільною сумісною власністю. Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами того, що саме внаслідок її грошових затрат вартість будинку значно збільшилася та це майно стало сумісною власністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, місцевий суд виходив з того, що зазначена ділянка була набута ОСОБА_2 до шлюбу та на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., тому відповідно до статті 57 СК України була його особистою приватною власністю. Доказів і доводів про істотне збільшення земельної ділянки внаслідок грошових затрат позивачем не зазначено.
Стягуючи витрати на правничу допомогу суд першої інстанції проаналізував детальний опис наданих адвокатом послуг, перевірив відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, врахував складність справи, клопотання про зменшення витрат, а також критерії розумності та співмірності.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 вересня 2021 року змінив в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Стягнув ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 у відшкодування витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, 14 000 грн.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що покупцем майна була ОСОБА_5 , яка повинна була бути залучена до участі у справі як відповідач, не як третя особа.
Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Леонова О. Є. у січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами не було надано належного обґрунтування спірним правовідносинам та залишено поза увагою норми статей 60, 62, 70, 74 СК України.
Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 30 січня 2019 року у справі № 522/17826/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, згідно з якими позивач має право на оскарження угод укладених іншим із подружжя з підстав його недійсності (відсутність згоди чоловіка/дружини).
Витрати на надання професійної правничої допомоги, стягнуті судами попередніх інстанцій, жодним чином не обґрунтовані та неспівмірні з наданою правовою допомогою. Вся робота адвоката зведена виключно до написання відзивів, заперечень та участі в судових засіданнях без будь-якого реального збору доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_4 у травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц не є подібною до цієї справи, обставини справи, як і предмет спору, зміст позовних вимог не є подібними до цієї справи, тому твердження заявника про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у зазначених судових рішеннях є помилковими.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що належними відповідачами є сторони оспорюваного правочину, а не одна із них.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Яготинського районного суду Київської області.
Справа № 750/5270/21 надійшла до Верховного Суду 05 травня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2022 року продовжив ОСОБА_4 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) 20 січня 2014 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., зареєстрований в реєстрі за № 63.
Між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) 20 січня 2014 року був укладений договір дарування земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0371 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 7410100000:02:013:5773, що знаходиться на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А. І., зареєстрований в реєстрі за № 64.
ОСОБА_2 16 грудня 2015 року зареєстрував право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 08 червня 2017 року.
Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезлею В. І. 02 жовтня 2017 року посвідчено довіреність, за якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань, в тому числі, придбання на його ім`я, відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання його майнових зобов`язань, управління, а також вчинення для нього та/чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного йому на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, укладати всі дозволені законом угоди по керуванню та розпорядженню майном, проводити розрахунки по укладеним угодам; здійснення від його імені всіх необхідних дій, пов`язаних з оформленням чи переоформленням права користування нерухомим майном. Довіреність видана строком на п`ять років без права передоручення повноважень третім особам.
Між ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) 18 грудня 2018 року був укладений договір купівлі-продажу будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1236.
Між ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) 18 грудня 2018 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:013:5773 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О., зареєстрований в реєстрі за № 1238.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 вересня 2020 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі договору дарування житлового будинку від 07 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю. О.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 листопада 2020 року, яке набрало законної сили 30 грудня 2020 року, встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з серпня 2014 року до 08 червня 2017 року (дата реєстрації шлюбу).
Згідно з копією розписки від 17 листопада 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права