Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 521/3667/20
провадження № 61-408св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.
В обґрунтування позову вказала, що з 2003 року вона проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вселилась вона до вказаного будинку як член сім`ї власниці будинку ОСОБА_5 , яка померла у 2011 році. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважала, що як член сім`ї померлої власниці житла, вона має право проживати у цьому будинку, проте ОСОБА_2 виселив її з вказаного будинку.
Враховуючи, що вона не має іншого житла, окрім спірного, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом вселення, та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні вказаним будинком.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що вона проживала саме у будинку під літ. «И» , з якого відповідач її виселив у будинок під літ. «А», який не відповідає санітарно-житловим нормам.
З огляду на зазначене позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком під літ. «И» за вказаною адресою, шляхом вселення, та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні вказаним будинком.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням - кімнатою площею 12,4 кв. м, яка знаходиться на першому поверсі житлового будинку, під літерою «И», загальною площею 256,7 кв. м, житловою площею 69,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 у вказане житлове приміщення.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні вказаним житловим приміщенням.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач набула право користування спірним житлом згідно із законом, вселившись у нього та зареєструвавши місце проживання в установленому законом порядку за згоди власника цього будинку, а відповідач, який при цьому не є власником спірного будинку, чинить їй перешкоди у користуванні вказаним житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Заявник посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 лютого у справі № 643/3624/16, від 24 лютого у справі № 940/1287/19-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 753/15947/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не врахували обставини, що мають значення для її правильного вирішення, а саме те, що за показаннями позивача вона з 2003 року проживала у спірному будинку під літ. «И», натомість матеріалами підтверджено, що станом на 2003 рік по АДРЕСА_1 існував лише будинок, який складався із літ. «А» і «Б».
Житлове приміщення під літ. «И» є таким, що збудоване самочинно, тому вселення у це приміщення суперечить закону.
Позивач не є членом сім`ї відповідача, не пов`язана із ним спільним побутом та ніколи не вела спільне господарство, отже не довела, що вселилась до спірного будинку у передбаченому законом порядку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 червня 2022 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою за віком, з 2003 року мешкає та з 18 лютого 2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Домоволодіння, загальною площею 400 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 69,8 кв. м та площею самочинно збудованого - 35,3 кв. м; житлового будинку літ. «Б», загальною площею 73,5 кв. м; житлового будинку літ. «И», загальною площею 256,7 кв. м, який самочинно збудований (а.с.15-16).
Згідно із технічним паспортом від 25 вересня 2009 року будинок АДРЕСА_1 станом на 24 липня 2008 року належав ОСОБА_5 і складався з двох будинків, під літерами «А» та «И». Будинок під літерою «И» побудовано самочинно (а.с. 87, зворотній бік).
На першому поверсі цього самочинно збудованого ОСОБА_5 будинку під літерою «И» знаходиться кімната площею 12,4 кв. м (а.с. 88, 90).
Після смерті ОСОБА_5 у 2012 році спадщину у вигляді 65/100 часток домоволодіння під АДРЕСА_2 отримали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Свідоцтво про право на спадщину на самочинно збудований житловий будинок літ. «И» не видавалось.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 2019 рік домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлових будинків під літ. А і Б та самочинно збудованого будинку літ. И.
ОСОБА_1 з приводу її виселення у червні 2019 році з кімнати площею 12,4 кв. м, яка знаходиться у будинку літ. «И» за адресою: АДРЕСА_1 , зверталась із заявою до органів поліції, на що отримала відповіді, у яких було вказано, що з метою фіксування факту виселення та зміни замків було здійснено виїзд за зазначеною адресою, де по прибуттю було оглянуто житло, яке на момент прибуття було зачинене.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За положеннями статті 47 Конституції України та статті 9 ЖК України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено положення про те, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України та частини першої статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.