Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2-5422/11
провадження № 61-1437св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - державний виконавець Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро)), заінтересована особа - акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), у якій просила:
визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Соборного ВДВС у
м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро), яка виразилась у невжитті заходів щодо зняття арештів з майна ОСОБА_1 під час винесення державним виконавцем відповідних постанов про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях № 32130323 та № 32027413, відкритих стосовно неї за заявою стягувача АТ «ОТП Банк» про стягнення з
ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, які були накладенні постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Кітаєва С. С. від 11 квітня 2012 році у виконавчому провадженні
№ 32130323 та від 13 серпня 2012 році у виконавчому провадженні
№ 32027413, а також невжитті заходи щодо зняття арештів з майна заявника ОСОБА_1 після подання нею поштою 08 липня 2021 року заяви до Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) про їх зняття;
скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року, винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Кітаєвим С .С. у виконавчому проваджені № 32130323, якою накладено арешт та оголошено заборони на відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року за номером 12385573);
скасувати постанову про арешт майна боржника про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 серпня 2012 року, винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Кітаєвим С .С. у виконавчому проваджені № 32027413, якою накладено арешт та оголошено заборони на відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 12864790, зареєстрований
13 серпня 2012 року за номером 12864790).
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Соборному ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ перебувало виконавче провадження № 32027413 з примусового виконання постанови № 2-5422/11, виданої 04 серпня
2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 356 318,82 грн, яке було відкрито 05 квітня 2012 року.
21 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно із пунктом 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». На час звернення до суду із цією скаргою виконавче провадження, що перебувала на виконанні, знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.
ОСОБА_1 , посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження», просила її скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року скаргу залишено без задоволення.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і Законом України «Про виконавче провадження». При вирішенні питання щодо зобов`язання державного виконавця Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) вжити заходів щодо усунення порушень при закритті виконавчого провадження № 32130323 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5422/11 та скасувати (виключити) запис про обтяження № 12385573, зареєстрований 11 квітня 2012 року та запис про обтяження № 12864790, зареєстрований 13 серпня 2012 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення, державному виконавцю надано не було, тому, враховуючи викладене, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції, що правові підстави для зобов`язання відповідача зняти арешти та заборони відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 07 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 грудня 2021 року, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги.
Підставою касаційного оскарження ухвали Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції та апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме не застосовано норми частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня
1999 року, що підлягали застосуванню, та навпаки застосовано норми частини четвертої статті 59 Закону України № 1404-VIIІ від 02 червня
2016 року, які не підлягали застосуванню, а також не враховано правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі
№ 817/928/17.
Судами залишено поза увагою той факт, що відповідно до приписів частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ від 02 червня 2016 року, щодо обов`язкового повернення виконавчого документу стягувачу у випадку пропущення встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, взагалі відсутні підстави для відкриття провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-5422/11, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року у справі № 2-5422/11 (провадження № 6/201/408/2020) за результатами розгляду заяви ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником первісного позивача (стягувача) ПАТ «ОТП Банк», про видачу дубліката виконавчого листа заявнику відмовлено у повному обсязі у зв`язку з закінченням строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання та відмовлено цією ухвалою в поновлені цього строку. Зазначене судове рішення набрало законної сили 23 жовтня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу за скаргою
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро), АТ «ОТП Банк», про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Соборному ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ
(м. Дніпро) перебували виконавчі провадження № 32130323 та № 32027413 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму
356 318,82 грн.
У рамках цих виконавчих проваджень державним виконавцем винесені постанови про арешт належного ОСОБА_1 майна та оголошено заборони на його відчуження від 11 квітня 2012 року та від 13 серпня
2012 року.
24 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року.
Згідно з листами начальника Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) від 16 червня 2021 року та від 02 серпня 2021 року вказані виконавчі провадження, що перебували на виконанні в період з 2012 року знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.