У Х В А Л А
03 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 369/16588/18
Провадження № 14-59цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області Лейман Ірини Євгенівни, третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року у складі суддіДубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області Лейман І. Є. (далі - державний реєстратор), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позов мотивований тим, що 06 вересня 2007 року між ним і Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Правексбанк" (далі - ПАТ "КБ "Правексбанк") укладений кредитний договір № 416-026/07Р, за яким банк зобов`язався надати йому кредит в розмірі 2 525 000 грн. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним і ПАТ "КБ "Правексбанк" 13 вересня 2007 року укладено договір іпотеки № 416-026/07Р, згідно з яким він передав банку в іпотеку нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку (літера "А"), надвірні будівлі та споруди: огорожу (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційну яму (№ 2), розташовані по АДРЕСА_1 .
31 травня 2017 року ПАТ "КБ "Правексбанк" уклав з ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за укладеним з ним кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 416-026/07Р до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", яке в подальшому за договором про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року відступило право вимоги за кредитним договором та за договором від 06 червня 2017 року відступило право вимоги за договором іпотеки ОСОБА_2
20 вересня 2017 року державним реєстратором Лєйман І. Є. на підставі рішення за індексним номером 37223297 від 22 вересня 2017 року здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на незавершене будівництво житлового будинку (літера "А"), надвірні будівлі та споруди: огорожу (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційну яму (№ 2), розташовані по АДРЕСА_1 . Договір відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року № 02/06/17, укладений між
ОСОБА_2 і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", містить безумовні ознаки договору факторингу, водночас ОСОБА_2 не є банком чи фінансовою установою, тому не мав права укладати правочин, який має ознаки факторингу. Державний реєстратор здійснила реєстрацію права власності в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2 без наявності необхідних документів, зокрема вимоги про усунення порушень, доказів факту завершення 30-денного строку на усунення порушень та сплату кредиту, копії кредитного договору, розрахунку заборгованості. Крім того, реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена без його оцінки.
Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу), індексний номер: 37223297, від 22 вересня 2017 року, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно: незавершене будівництво житлового будинку (літера "А"), надвірні будівлі та споруди: огорожу (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційну яму (№ 2), розташовані по АДРЕСА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу), індексний номер: 37223297 від 22 вересня 2017 року, згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво житлового будинку (літера "А"), надвірні будівлі та споруди: огорожу (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційну яму (№ 2), розташовані по АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки для зобов`язань, які виникли за кредитним договором, характерним є спеціальний суб`єкт, кредитодавцем може бути банк чи інша установа, яка має право на здійснення фінансових операцій, та внесена до реєстру фінансових установ. Фізична особа в будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги. З укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги. Аналогічна позиція вже була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16.
Отже, на підставі договору відступлення права вимоги від 06 червня 2017 року, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Семеновою Г. В. за реєстровим № 1641, ОСОБА_2 не перейшло право вимоги за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 416-026/07Р, а відтак і не перейшло право вимоги за договором іпотеки від 13 вересня
2007 року № 416-026/07Р, яким було забезпечено виконання основного зобов`язання. Таким чином у ОСОБА_2 відсутнє і право реєструвати за собою право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, викладеного в зазначеному договорі іпотеки.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, дійшовши висновку про невідповідність укладеного 02 червня 2017 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" і ОСОБА_2 договору про відступлення прав вимоги положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд залишив поза увагою статтю 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину і згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована в силу вимог закону (нікчемність) або на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Вказаний договір про відступлення прав вимоги не є нікчемним, оскільки на рівні норм ЦК України або іншого закону відсутня вказівка про нікчемність правочину про відступлення права вимоги фізичній особі за кредитним договором. Отже, відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України такий договір є оспорюваним правочином. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц,у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16. В установленому законом порядку зазначені договори про відступлення прав вимоги судом недійсними не визнані і їх презумпція правомірності позивачем не спростована.
Разом з тим, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволенння з наступних підстав. В позовній заяві позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора в тому числі з підстав порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки відповідач не здійснив оцінку предмета іпотеки.
В пункті 3.2.2 договору іпотеки сторони врегулювали порядок та спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору. Зокрема у п.п. 3.2.2.4. та 3.2.2.5 зазначено, що вартість предмета іпотеки визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, а у випадку перевищення вартості предмета іпотеки над сумою майнових вимог іпотекодержатель зобов`язується сплатити різницю іпотекодавцю протягом 10 днів. Отже, і законом і договором іпотеки прямо визначена необхідність при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення його вартості на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Судом встановлено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу відповідач ОСОБА_2 не провів оцінку предмета іпотеки. Докази про проведення оцінки нерухомого майна та надання її реєстратору при зверненні стягнення на предмет іпотеки, не надані відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Непроведення такої оцінки призвело до порушення прав позивача, передбачених пунктами 3.2.2.4-3.2.2.6 розділу 3.2.2 договору іпотеки та законом, щодо відшкодування йому перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що свідчить про неправомірність звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно і наявність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ "ФК "Довіра і гарантія" не містять доводів щодо незаконності рішення в частині не проведення оцінки нерухомого майна при зверненні стягнення на предмет іпотеки, проте, перевіряючи законність судового рішення за апеляційною скаргою, колегія суддів керується тим, що частина четверта статті 367 ЦПК України покладає на суд обов`язок вирішити справу у відповідності із приписами норм матеріального права незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи, що при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою дотримання вимог закону.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої, п`ятої статті 403 ЦПК України; скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення; розподілити судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі. Ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ні Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1127, не передбачено надання державному реєстратору звіту про оцінку майна. Зміст наведених правових норм засвідчує, що визначено вичерпний перелікобов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18).
Натомість у постанові Верховного Суду № 917/2101/17 від 19 червня 2019 року, на яку посилається суд апеляційної інстанції та яка у свою чергу була прийнята з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду від 20 березня
2019 року № 306/2053/16-ц, зроблено висновок, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною при зверненні стягнення на майно у позасудовий спосіб та підлягає дослідженню при розгляді спору про скасування реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем.
Разом з тим така оцінка відповідачем проведена, а відповідний звіт про оцінку наявний у відповідача, яка має значення виключно у спорі про захист прав іпотекодавця, якщо ціна предмету іпотеки виявиться більшою за розмір забезпечених іпотекою вимог, та не є підставою для скасування рішення державного реєстратора.
При відсутності позовних вимог про визнання недійними договорів про відступлення прав вимоги, місцевий суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та не постановивши рішення про недійсність цих договорів одночасно зазначив, що ці договори є недійсними.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася такими міркуваннями.
Суди встановили, що 06 вересня 2007 року між ОСОБА_1 і АКБ "Правекс Банк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Правекс Банк", укладено кредитний договір № 416-026/07Р, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 2 525 000,00 грн строком до 06 вересня 2022 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 і АКБ "Правекс Банк" 13 вересня 2007 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 416-026/07Р, згідно якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належне йому нерухоме майно у вигляді незавершеного будівництвом житлового будинку (літера "А") з надвірними будівлями і спорудами, огорожу (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційну яму (№ 2), що розташоване на АДРЕСА_2 .
17 червня 2008 року державним виконавцем ВДВС Бучанського МУЮ під час виконання виконавчого напису № 2517 від 22 травня 2008 року про стягнення з позивача на користь ПАТ "КБ "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором накладено арешт на незавершене будівництво житлового будинку (літера "А") та надвірні будівлі і споруди, огорожа (№ 3-6), колодязь (№ 1), каналізаційна яма (№ 2) на АДРЕСА_2 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 28 вересня 2012 року у справі
№ 6-1249/12 видано виконавчий лист для примусового виконання рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від
04 липня 2012 року про стягнення з позивача на користь ПАТ "КБ "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором.
31 травня 2017 року ПАТ "КБ "Правексбанк" уклав із ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за укладеним з ним кредитним договором № 416-026/07Р від 06 вересня 2007 року до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", яке в подальшому за договором про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року відступило право вимоги за кредитним договором відповідачу ОСОБА_2 та за договором від 06 червня 2017 року відступило право вимоги за договором іпотеки.
22 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_2 вручив ОСОБА_1 особисто під розписку вимогу від 12 червня 2017 року про погашення заборгованості за кредитним договором № 416-026/07Р від 06 вересня 2007 року у розмірі
6 721 560,53 грн.
20 вересня 2017 року державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на незавершений будівництвом житловий будинок (літера "А") та надвірні будівлі і споруди: огорожа (№ 3-6), колодязь
(№ 1), каналізаційну яму (№ 2), що розташований: АДРЕСА_2, на підставі рішення від 22 вересня 2017 року, підставою виникнення права власності вказано договір про відступлення права вимоги за № 1641 та договір іпотеки № 416-026/07Р від 06 вересня 2007 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 24 листопада 2017 року у справі № 6-1249/12 замінено стягувача ПАТ "КБ "Правекс-Банк" на ОСОБА_2 у виконавчому провадженні на примусове виконання виконавчого листа
№ 6-1249/12, виданого Печерським районним судом м. Києва, про солідарне стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором № 416-026/07Р від 06 вересня
2007 року у розмірі 4 526 808,78 грн.
У пункті 3.2.2 договору іпотеки № 416-026/07Р, укладеного 13 вересня 2007 року між позивачем і ПАТ "КБ "Правексбанк", сторони врегулювали порядок та спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору. Зокрема у пунктах 3.2.2.4. та 3.2.2.5 зазначено, що вартість предмета іпотеки визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, а у випадку перевищення вартості предмета іпотеки над сумою майнових вимог іпотекодержатель зобов`язується сплатити різницю іпотекодавцю протягом 10 днів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) викладено правовий висновок про те, що "за змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства".