Постанова
іменем України
2 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 753/8598/21
Провадження № 51-6101 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Кулаківського А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020010001576, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком ухвалено стягнути із ОСОБА_1 :
- на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень;
- на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні;
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 змінено, постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК в редакції Закону України
від 16 листопада 2008 року.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 27 серпня 2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані амфетамінового та опіатного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 2.9 а, 18.4 Правил дорожнього руху, рухаючись по вул. Магістратській у м. Вінниці, зі сторони вул. Лесі Українки, в напрямку провулку Цегельного, наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу, не переконався, що перед передньою частиною невстановленого легкового автомобіля, який рухався в правій смузі попутного напрямку та зупинився перед розміткою нерегульованого пішохідного переходу, справа наліво проїзну частину перетинав пішохід ОСОБА_2 , внаслідок чого з необережності допустив наїзд на нього, у зв`язку з чим останній отримав відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1296 від 9 грудня 2020 року тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що в ухвалі апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не викладено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при спростуванні доводів апеляційної скарги прокурора в частині незаконності вироку суду першої інстанції при застосуванні положень ст. 75 КК та звільненні обвинуваченого від призначеного основного покарання з випробуванням. Крім того, вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, у зв`язку з чим останній втратив 25 % працездатності та був позбавлений можливості заробляти кошти для проживання та утримання своєї сім`ї, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність та неможливість виправлення засудженого без призначення покарання у виді реального позбавлення волі строком на 5 років. Також прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів належної мотивації на спростування доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції належним чином не врахована обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 та істотно підвищує суспільну небезпеку вчиненого злочину, - вчинення кримінального правопорушення в стані наркотичного сп`яніння.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський А.О. підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кулаківського А.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У пункті 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються і не заперечуються.
У своїй касаційній скарзі прокурор ставить питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Отже, за змістом положень зазначеної норми КПК, критеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість є вид та розмір покарання.