Постанова
іменем України
2 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13377/19
провадження № 51-5084 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Шевчишина Р.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шевчишина Р.О. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва
від 5 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100001036, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК (в редакції закону № 2617-VIII
від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 23 січня 2017 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання психотропних речовин - тенамфетаміну (МДА),
3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА) та наркотичного засобу - канабісу, знайшов сумку із вказаними предметами, що знаходилась біля гаража поблизу будинку № 27
по вул. В`ячеслава Чорновола у м. Києві, яку забрав із собою, пішки направившись до місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де її залишив.
Після чого, 27 січня 2017 року приблизно о 20 год. 10 хв. в ході обшуку приміщення квартири АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_1 , на кухонному столі виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору та поліетиленовий пакет із таблетками невідомого походження.
Згідно з висновком експерта № 11-2/678 від 30 червня 2017 року - надані на дослідження двадцять таблеток жовто-блакитного кольору містять особливо небезпечну психотропну речовину (обіг якої заборонено) -
3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА). Маса МДМА в таблетках становить 1,813 г. Надані на дослідження тридцять таблеток зеленого кольору містять особливо небезпечні психотропні речовини (обіг яких заборонено) - тенамфетамін (МДА) та
3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА). Маса МДА та МДМА в таблетках відповідно становить 1,916 г та 2, 514 г. Загальна маса 3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА) у таблетках та речовині складає 4,327 г. Надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом (обіг яких заборонено) - канабісом. Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 19,66 г. 3,4-метилендіоксиметамфетамін (МДМА) та тенамфетамін (МДА), згідно з «Таблицею ІІ» «Списку № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» є психотропними речовинами.
Маса 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА) становлять 4,327 г та тенамфетаміну (МДА) - 1,916 г, що є великими розмірами вказаних психотропних речовин, а маса канабісу - 19, 66 г становить невеликий розмір вказаного наркотичного засобу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шевчишин Р.О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Посилається на порушення судом першої інстанції вимог статей 17, 94, 373 КПК. При цьому вказує, що судами не були встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК. Зазначає про порушення права на захист ОСОБА_1 під час проведення огляду місця події та затримання. Вважає, що протокол огляду місця події від 27 січня 2017 року не відповідає вимогам ст. 104 КПК, а тому, на його думку, він повинен бути визнаний недопустимим доказом, у зв`язку з чим і висновки експертів № 679х від 15 лютого 2017 року та № 11-2/678 від 30 червня 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК не можуть ґрунтуватись на доказах, які визнані недопустимими. Крім того вказує, що ухвала про надання дозволу на проведення обшуку була винесена слідчим суддею з порушенням положень ст. 234 КПК. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404 КПК, оскільки в ній не наведено вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, а апеляційний суд обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовільнити.
Прокурор Костюк О.С. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив її залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Шевчишина Р.О., котрий підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_1 та прокурора Костюка О.С., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій в цілому було дотримано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив та оцінив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 309 КК.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК не визнав та показав, зокрема, що 27 січня 2017 року перебував вдома по АДРЕСА_2 , у квартиру зайшли працівники поліції, яким він відчинив двері, потім його штовхнули, направили на нього автомат та посадили на кухні в кайданках, висловлювали йому погрози та насміхалися. У подальшому в цій квартирі було проведено огляд. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що в той день він дійсно вживав канабіс, курив маріхуану, вважав, що свідки по справі його обмовляли, оскільки він голосно слухав музику.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд всебічно й повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
При цьому суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_2 , котрий розповів, що в загальному коридорі в будинку АДРЕСА_4 , де він проживав, було чутно специфічний запах наркотичної речовини. В зв`язку з цим викликали поліцію, яка провела обшук у квартирі АДРЕСА_5 . Обшук квартири проводився за його участю в якості понятого. Зазначав, що під час обшуку в кв. АДРЕСА_3 було виявлено таблетки, документи, прилад для вживання наркотичних засобів. ОСОБА_1 повідомляв, що всі виявлені речі йому не належать; всі відомості було зафіксовано в протоколі обшуку і скріплено його підписом.