Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 752/21394/21
провадження № 61-2630ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року під головуванням судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог, викладених у заяві, зазначено про те, що у період від 14 вересня 1984 року до 23 березня 1987 року батьки заявника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно свідоцтва про народження заявника батьками останнього зазначено: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Батьком заявника є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Метою встановлення факту родинних відносин між заявником та його бабою є намір баби подарувати йому належну їй нерухомість, а для застосування пільгової ставки оподаткування при посвідченні договору дарування необхідно надати документи, що підтверджують факт родинних відносин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 04 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд постановою від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням приписів частини другої статті 315 ЦПК України від встановлення юридичного факту, а саме факту родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 з підстав, з яких заявник звернувся до суду із даною заявою, не залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав заявника, оскільки права на укладення правочину заявник не позбавлений, а така підстава, як звільнення заявника від оподаткування, передбаченого положеннями Податкового кодексу України, при укладенні правочинів у відповідних випадках не може бути безумовною підставою для встановлення факту родинних відносин судом.
Крім того суди попередніх інстанцій вказували, що заявником в розпорядження суду не надано належних та допустимих доказів, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається заявник, та були б достатніми для підтвердження факту родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шкардун М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що звернення з цією заявою не спричиняє для заявника виникнення, зміну або припинення особистих немайнових чи майнових прав, оскільки права на укладення правочину він не позбавлений. Вказує, що відсутній Висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах коли заявник звернувся із заявою про встановлення факту родинних відносин з метою звільнення від оподаткування.
Аргументом касаційної скарги також є те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви з посиланням на змагальність сторін є помилковими.
Вважає, що місцевий суд та суд апеляційної інстанції абсолютно невмотивовано відмовили у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_3 - матері заявника. Вказує, що не допитавши свідка, суди не могли стверджувати, що заявник не надав доказів на підтвердження обставин, наведених у заяві. Можливість доведення факту родинних відносин саме показаннями свідків узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 15 грудня 2021 року у справі № 935/1922/19; від 07 вересня 2021 року у справі № 741/38/19; від 19 квітня 2021 року у справі № 644/6925/19. А також не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Голосіївського районного суду м. Києва.
Справа № 752/21394/21 надійшла до Верховного Суду 23 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до даних якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а. с. 11).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 30 вересня 2021 року № 00032881054 встановлено, що відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_5 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 18 серпня 2021 року № 00032189703 встановлено, що 14 вересня 1984 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції міста Києва складено актовий запис № 812 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а. с. 12).
Із свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_2 від 23 березня 1987 року, встановлено, що 23 березня 1987 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_8 ) (а. с. 13).
Також, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 19).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14 липня 1955 року встановлено, що матір?ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є заінтересована особа - ОСОБА_2 (а. с. 18).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.