Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 354/604/15-ц
провадження № 61-4927св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,
відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року в складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство України), Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 15 листопада 2002 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Поляницької сільської ради.
На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2002 року.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочину, унаслідок якого протиправно вилучено з державної власності 46,142 га земель державного лісового фонду, встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалося.
Зазначав, що оскільки будь-яке рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалося, тому передача її у власність відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, а державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконним.
На даний час спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 10 листопада 2001 року.
ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентство України належно не захищають права держави, не звертаються до суду з позовом самостійно, незважаючи на те, що спірна земельна ділянка, на думку прокурора, була передана у приватну власність незаконно.
Ураховуючи викладене, перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 29 листопада 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та зобов`язати останню повернути спірну земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність в особіДП «Ворохтянське лісове господарство».
22 лютого 2022 року Поляницькка сільська рада звернулася до суду із клопотаннями, в якому просила залишити позовні вимоги прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 22 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року, позовну заяву першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Прокурор не надав доказів, що зазначене підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу. Звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі цього державного підприємства відбулося з порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення позову до суду.
Щодо подання прокурором позову в інтересах Держлісагентства України, то суд першої інстанції зазначив про те, що останнє є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, тому прокурор на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наділений правом звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень, попередньо, до звернення до суду, повідомивши про це відповідний суб`єкт владних повноважень. Проте прокурор не надав докази направленняДержлісагентству України як компетентному органу держави відповідного повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави в установленому законодавством порядку.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
01 червня 2022 року Івано-Франківська обласна прокуратура, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 910/261/20, від 21 липня 2021 року у справі № 754/8118/18, від 11 листопада 2021 року у справі № 622/1363/19, а саме щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час пред`явлення позову до суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про необґрунтованість звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство». Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 56 ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та залишили позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Заявник вважає, що заступником прокурора Івано-Франківської області було підтверджено підстави для представництва інтересів Держлісагентства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» в суді.
Верховний Суд у своїх постановах зазначає про те, що виконання положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час подання позову до суду, полягає не у формальному повідомленні прокурором відповідного державного органу, а в доведенні прокурором до відома вказаного органу про виявлене порушення інтересів держави з одночасним наданням йому можливості відреагувати самостійно.
Визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду у зв`язку з неналежним захистом інтересів держави з його боку.
Вказує, що Держлісагентство України було обізнано із фактом порушення інтересів держави та звернення прокурором до суду щодо захисту останнім інтересів держави в частині реагування на виявлене порушення та не оспорювало питання порушення інтересів держави у формі протиправного вилучення з державної власності спірної земельної ділянки й підтримувало вимоги прокурора у зв`язку з неможливістю подання таких позовів безпосередньо з об`єктивних причин.
ДП «Ворохтянське лісове господарство» є державним підприємством та віднесено до переліку підприємств, установ, організацій, що перебувають у сфері управління Держлісагентства України. Правовий статус ДП «Ворохтянське лісове господарство» вказує на те, що основні напрямки його діяльності є нічим іншим як завданнями та функціями, покладеними на нього безпосередньо державою з метою реалізації її політики у сфері охорони довкілля, рекреації, відтворення природних ресурсів, тому у прокурора наявні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства.
Учасники справи не скористалися правом подання відзиву до Верховного Суду на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2002 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 27 серпня 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області направив до ДП «Ворохтянське лісове господарство» листа, в якому, посилаючись на положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та обставини, встановлені у кримінальному провадженні, повідомив підприємство про порушення інтересів держави та наявність підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» з метою захисту порушених прав держави.
У серпні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.
04 листопада 2020 року заступник прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури подав до суду заяву про зміну предмета позову та просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 29 листопада 2002 року серії ІV-ІФ № 028133, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та витребувати спірну земельну ділянку з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
22 лютого 2022 року Поляницька сільська Надвірнянського району Івано-Франківської області звернулася до суду із клопотанням, в якому просила залишити позовні вимоги прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України з огляду на висновок про застосування норми права, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20.
На обґрунтування правомірності представлення інтересів держави в особі Держлісагентства України прокурор посилався на електронний лист останнього № 12-12/9212-21 від 08 листопада 2021 року, направлений у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року № 15-1430вих-21, в якому, зокрема, зазначено про те, що при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагентства України та державних лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Держлісагентство України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів самим Держлісагентством України з об`єктивних причин. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, листування Держлісагентства України за 2014-2015 роки з порушених у листі питань знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Держлісагентство України повідомило, що не заперечувало щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (том 3, а. с. 9-16).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Залишаючи без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства України, ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов в інтересах держави в особі Держлісагентства України поданий прокурором із порушенням частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час подання позову до суду, за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, оскільки останній не звернувся до агентства до пред`явлення позову, а, отже, не довів обґрунтованості звернення з цим позовом саме прокурором. ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, при цьому прокурор не надав доказів, що державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, інтереси якого може представляти прокурор.
Верховний Суд частково не погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з таких міркувань.
За частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема, цивільних.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.