Постанова
Іменем України
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 953/12770/21
провадження № 61-2568св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Острицького Андрія Олеговича на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 07 липня 2021 року у складі судді Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 7 354 грн недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 603 349,56 грн.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради та отримує разову грошову допомогу передбачену Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», яку здійснено у 2021 році у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325.
Розмір виплаченої йому у 2021 році грошової допомоги суперечить частині п`ятій статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 07 липня 2021 року відмовив у відкритті провадження.
Роз`яснив представнику позивача, що він не позбавлений права із цими вимогами звернутися із позовною заявою за правилами КАС України до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір, що виник у справі між позивачем та Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020-2021 роки, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позовна вимога про стягнення моральної шкоди заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому у відповідності до частини п`ятої статті 21 КАС України також повинна розглядатися адміністративним судом.
Харківський апеляційний суд постановою від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу Острицького А. О. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 07 липня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновок місцевого суду є правильним, оскільки предметом спору є стягнення з Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплаченої частини разової допомоги та моральної шкоди, а відповідно до покладених завдань і функцій Обласний центр є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат грошової допомоги, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Острицький А. О. у лютому 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 07 липня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що вимоги про вирішення публічно-правового спору (визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) позивачем не заявлялося, тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства є помилковими.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2022 року відзив повернув заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Київського районного суду міста Харкова.
Справа № 953/12770/21 надійшла до Верховного Суду 24 червня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не погоджується із виплатою разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, в розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та за 2021 рік, як учаснику бойових дій в розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.