Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 362/6167/20
провадження № 61-527св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Київське квартирно-експлуатаційне управління,
третя особа - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ), третя особа - Міністерство оборони України, про зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позову зазначив, що з 22 травня 2002 року по 09 грудня 2013 року він перебував у військовій частині А 0820 на квартирному обліку громадян, що потребують покращення житлових умов, та отримав на підставі службового ордера № 3 від 13 березня 2013 року, виданого виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, службову квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням житлової комісії військової частини А 0820 від 19 грудня 2013 року (протокол № 21) ОСОБА_2 знято з квартирного обліку з моменту виключення зі списків військової частини відповідно до п. 2.19 наказу МОУ від 10 січня 2011 року № 737 та статті 40 ЖК УРСР у зв`язку з переведенням до іншого місця служби.
На новому місці служби на квартирному обліку позивач не перебував та житла не отримував.
Наказами начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 11 грудня 2019 року № 650, начальника Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба від 20 січня 2020 року № 14, полковника ОСОБА_2 , заступника начальника університету з льотної підготовки, звільнено з військової служби у відставку за пунктом «в» (за віком) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського об`єднаного міського військового комісаріату Київської області, має вислугу на військовій службі повних 43 календарних роки, пільгову - 81 рік, ветеран війни - учасник бойових дій ООС.
Після звільнення з військової служби ОСОБА_2 повернувся до службової квартири в м. Васильків, яка з моменту її отримання залишалася та є постійним його місцем проживання. Рішенням виконкому Васильківської міської ради від 18 жовтня 2020 року № 373 взятий на квартирний облік та включений до списку осіб першочергового одержання житла згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та відповідно до умов набуття військовослужбовцями і звільненими з військової служби права на отримання від військового відомства житла для постійного проживання позивач звернувся до Київського КЕУ з проханням прийняти його квартирну справу та оформити і подати документи на виключення займаної ним квартири з числа службових у встановленому порядку, враховуючи потребу в поліпшенні житлових умов.
Проте, на своє звернення з цього приводу позивач отримав від Київського КЕУ відмову з посиланням на: необхідність дотримання черговості отримання житла; те, що само по собі проживання в службовому житловому приміщенні осіб, які припинили трудові відносини з підприємством, організацією установою не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових; ОСОБА_2 станом на дату звернення на квартирному обліку в Збройних Силах України не перебуває.
Не погодившись з відмовою, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив, визнавши за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача подати до Васильківської міської ради Київської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення вказаної квартири з числа службового житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року вказаний позов ОСОБА_2 до Київського КЕУ задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Київське КЕУ подати до Васильківської міської ради Київської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Київське КЕУ подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовуОСОБА_2 до Київського КЕУ відмовлено.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
06 січня 2022 року ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
17 лютого 2022 року та 18 квітня 2022 на адресу Верховного Суду від Київського квартирно-експлуатаційне управління засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в яких відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.