Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 752/1380/18
провадження № 61-14800св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3 (третя особа),
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст подання
У січні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва
Солонько М. М. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника, яким володіє спільно разом з іншими особами.
Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Солонька М. М. перебуває виконавче провадження № 57770183 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 552 182,59 грн.
23 листопада 2018 року приватним виконавцем Солоньком М. М. відкрито виконавче провадження, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за її неподання або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію зазначеної постанови приватним виконавцем направлено боржнику для виконання. ОСОБА_2 отримав її
30 листопада 2018 року. У визначені Законом строки боржником декларацію про майно та доходи не подано, тому з метою визначення наявності коштів та майна боржника ОСОБА_2 , на які можливо звернути стягнення, приватним виконавцем Солоньком М. М. здійснено запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ГУ Держгеокадастру в Київській області, ГУ Держгеокадастру в м. Києві, Регіонального СЦ МВС в м. Києві, Держпродспоживслужби м. Києва, Держпродспоживслужби Київськоїобласті, Державної служби морського та річкового транспорту України. Згідно отриманих відповідей будь-яке майно у боржника ОСОБА_2 відсутнє; також відсутні кошти, інші цінності чи нерухоме майно, за рахунок яких, могла б бути погашена заборгованість, за винятком коштів у сумі 58,88 грн, які списані з рахунку боржника в АТ КБ «Приватбанк» в рахунок витрат виконавчого провадження. Іншого майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення в ході виконавчого провадження, не виявлено.
Відповідно до листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Черкаській області 28 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, під час перебування в якому подружжям придбано ряд рухомого та нерухомого майна, яке є спільним майном подружжя.
З метою забезпечення реального виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2018 року, заявник просив визначити частку майна ОСОБА_2 та звернути стягнення на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 січня 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М. М. задоволено частково.
Визначено частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, яка становить 1/2 частини у наступному майні:
приміщення, паркомісце, загальна площа 18,5 кв. м, -
АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності; 23298656, дата, час державної реєстрації: 08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404233571101;
приміщення громадсько-торгівельного центру Б-ІІ, загальна площа 100,6 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 23289542, дата, час державної реєстрації:
08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403726571101;
приміщення громадсько-торгівельного центру Б-ІІ, загальна площа 48,3 кв. м, АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 23289070, дата, час державної реєстрації:
08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403696471101;
приміщення громадсько-торгівельного центру, загальна площа 47,6 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 2328665, дата, час державної реєстрації:
08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403671271101;
приміщення громадсько-торгівельного центру, загальна площа 106,1 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 23288314, дата, час державної реєстрації:
08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403651271101;
приміщення громадсько-торгівельного центру, загальна площа 119,7 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 23287713, дата, час державної реєстрації:
08 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403615371101;
нежитлове приміщення, загальна площа 60,8 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 20890257, дата, час державної реєстрації: 09 червня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1273771471101;
нежитлове приміщення, загальна площа 13,4 кв. м, - АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20212136, дата, час, державної реєстрації: 24 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237365771101;
нежитлове приміщення, загальна площа 13,3 кв. м, - АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 20212073, дата, час, державної реєстрації: 24 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237362171101;
нежитлове приміщення, загальна площа 13,3 кв. м, - АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20212073, дата, час, державної реєстрації: 24 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237358371101.
Звернено стягнення на Ѕ частку зазначеного майна, належного боржнику ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
В задоволенні іншої частини подання відмовлено.
Суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для визначення частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, право власності на яке зареєстровано за дружиною боржника - ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання рішення суду, а також з того, що зазначена частка становить Ѕ частину майна.
Право власності на інше нерухоме майно, на яке приватний виконавець просить звернути стягнення, визначивши частку боржника у цьому майні, набуто ОСОБА_4 до укладення шлюбу або на підставі договорів дарування, а тому є її особистою власністю, не підлягає поділу, на нього не може бути звернуто стягнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу суду першої інстанції скасовано й прийнято нову постанову про відмову у задоволенні подання.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував наявність шлюбного договору та визначення правового режиму майна, набутого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час шлюбу, тому дійшов помилкового висновку щодо наявності права власності боржника на Ѕ частину майна. За пунктом 2.1.1. шлюбного договору сторони дійшли згоди про непоширення на майно, набуте під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності подружжя і вважають все майно, набуте за час шлюбу, особистою приватною власністю тієї сторони, яка є його набувачем та на ім`я кого воно зареєстроване чи буде зареєстроване в майбутньому. Указаний шлюбний договір є чинним, недійсним не визнаний. Приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів про наявність майна, яким ОСОБА_2 володіє спільно з іншими особами (дружиною ОСОБА_4 ), на яке може бути звернене стягнення на виконання рішення суду.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько М. М. звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М. М. мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої постанови не застосовано положення статті 93 СК України, відповідно до якої за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Згідно наявних в матеріалах справи доказів та доводів ОСОБА_1 шлюбний договір між боржником та скаржником укладено під час розгляду справи про стягнення з боржника матеріальної шкоди, а подружжям з порушенням принципу добросовісності вчинено дії, спрямовані на поділ майна, яке набуто під час шлюбу, у тому числі до укладення шлюбного договору, та встановлено правовий статус раніше придбаного у шлюбі майна, право на яке підлягає державній реєстрації. Доводи ОСОБА_4 про те, що вона не знала про наявність судового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, є безпідставними, такими, що спрямовані на введення суду й учасників справи в оману. Звернення ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції є зловживанням нею своїми процесуальними правами з метою уникнення виконання судового рішення, надання належним чином незасвідченої копії шлюбного договору без обґрунтування поважності причин ненадання такого документу до суду першої інстанції в установленому ЦПК України порядку та строки.
Судом апеляційної інстанції не враховано доводи стягувача про те, що станом на час розгляду апеляційної скарги право власності на майно, визнане ухвалою суду першої інстанції від 09 січня 2020 року спільною сумісною власністю скаржника та боржника, зареєстровано за стягувачем.
Під час прийняття оскарженої постанови судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справі
№ 711/10526/16-ц від 29 січня 2020 року, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі
№ 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
У касаційній скарзі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М. М. також зазначено, що 30 березня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_4 від 27 березня 2020 року про зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 57770183, оскільки ОСОБА_4 вживаються заходи спрямовані на оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року. Отже ОСОБА_4 було відомо про існування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року станом на 27 березня 2020 року, в той час як апеляційна скарга подана нею лише 09 червня 2020 року, що свідчить про пропущення строків для оскарження.
У листопаді 2020 року та січні 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Лутковська В. В. подала до суду відзиви, у яких просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.
Відзиви мотивовано тим, що правова позиція, висловлена в постановах Верховного Суду в справах від 29 січня 2020 року № 711/10526/16-ц та від
11 листопада 2019 року 337/474/14-ц, не може бути застосована до обставин справи, що переглядається, оскільки фактичні обставини є різними. В обох вказаних справах Верховний Суд розглядав ситуації, коли подружжя, знаючи про наявність рішення суду, що підлягає виконанню, про стягнення з одного з них коштів в інтересах третьої особи, вирішили ухилитись від виконання встановленого судом обов`язку шляхом поділу майна. В справі, що переглядається, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюбний договір укладено 05 травня 2018 року, а заочне рішення суду про стягнення шкоди з боржника на користь стягувача ухвалено 08 листопада 2018 року, тобто через шість місяців після укладення шлюбного договору. Шлюбний договір не містить положення про поділ/передання майна (ні того, що підлягає державній реєстрації, ні майна, яке не підлягає такій реєстрації) у власність одного з подружжя іншим. Цим договором у відповідності до положень статті 97 СК визначено правовий режим особистої приватної власності кожного з подружжя на майно, набуте ним під час шлюбу.
Відповідно до протоколу судового засідання та аудіозапису судового засідання Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року судом отримано чітку відповідь від представника стягувача - ОСОБА_3 , що ОСОБА_4 про заяву приватного виконавця Солонька М. М. та про судовий розгляд щодо виділення частки боржника не повідомлялась. В матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував твердження ОСОБА_1 про обізнаність ОСОБА_4 із матеріалами такого провадження, зокрема, немає доказів надсилання відповідної заяви приватного виконавця ні ним, ні судом, немає доказів виклику ОСОБА_4 судом у судові засідання тощо.
У відзиві на касаційну скаргу приватного виконавця Солонька М. М. також зазначено, що в апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначено, що повний текст ухвали суду першої інстанції вона отримала простим поштовим відправленням 25 травня 2020 року у відповідь на її запит від 16 квітня
2020 року. Під вжиттям заходів, спрямованих на оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року, у заяві ОСОБА_4 від 27 березня 2020 року про зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №57770183 мався на увазі перший крок - направлення до суду заяви про отримання копії цієї ухвали.
У грудні 2020 року та січні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та письмові пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М. М., в яких просила касаційні скарги задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.