Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 645/3067/19
провадження № 61-17145св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк», Красноградська районна адміністрація Харківської області державний реєстратор Красноградської районної адміністрації Харківської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Зубарев Ігор Юрійович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді: Горпинич О. В., від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Кругової С. С., від 26 серпня
2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Укрсоцбанк», Красноградської районної адміністрації Харківської області державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області про захист порушеного права споживача фінансових послуг, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ) «Укрсоцбанк», яке у подальшому змінило своє найменування на АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав у кредит 48 000 доларів США.
У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
Вважав кредитний договір недійсним, оскільки в ньому детально не розписана загальна вартість кредиту і банк не надавав йому окремого письмового документу з детальним розписом загальної вартості кредиту. У зв`язку з недійсністю кредитного договору також недійсним, як похідний, є іпотечний договір.
Крім того, у травні 2019 року дізнався, що АТ «Укрсоцбанк» у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки, переоформивши на себе право власності на квартиру.
Вказував, що такі дії є протиправними, оскільки в іпотечному договорі відсутнє застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; він не отримував від банку жодної вимоги про сплату боргу; не була проведена оцінка майна; банк не надав державному реєстратору необхідні документи для здійснення переоформлення права власності.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним кредитний договір № 825/2-40/1/7-144, укладений
13 лютого 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ;
- визнати недійним іпотечний договір № 825/4-40/9/7-159, укладений
13 грудня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 лютого 2019 року, індексний номер: 45577535 від 18 лютого 2019 року Красноградської районної ради Харківської області як державного реєстратора Красноградської районної ради Харківської області Литвиненко Л. В. про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 січня 2020 року замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником у розглядуваній справі - АТ «Альфа-Банк».
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня
2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18 лютого 2019 року, індексний номер: 45577535 від 18 лютого 2019 року державного реєстратора Красноградської районної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання та є предметом іпотеки, переданим у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, а тому на це майно не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги в частині визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір підписаний сторонами та містить повну інформацію щодо умов кредитування. Доказів того, що
ОСОБА_1 введено в оману та/або йому не роз`яснено умов кредитування, матеріали справи не містять.
Рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку
АТ «Альфа-Банк» в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 жовтня 2021 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження АТ «Альфа-Банк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 29 вересня 2019 року у справі № 757/13243/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 03 вересня 2020 року у справі
№ 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі
№ 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19,
від 16 грудня у справі № 676/58/17, від 15 грудня 2020 року у справі
№ 922/2589/19.
Крім того, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування абзацу третьої частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції із 16 січня 2020 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що позивачем не надано доказів того, що у нього відсутнє будь-яке інше житло окрім спірного. Місце реєстрації іпотекодавця не свідчить про його фактичне проживання, оскільки належним доказом таких обставин може бути тільки акт обстеження житлових умов. Позивач з моменту направлення вимоги кредитора до моменту державної реєстрації за іпотекодержателем права власності на спірну квартиру не заперечував проти таких дій.
Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанції, про те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Звертає увагу, що відповідно приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 повинен був звернутись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності за відповідачем, визнання права власності за позивачем. Без вирішення цих вимог спір про право власності буде вирішено лише частково, а одна із сторін у майбутньому змушена буде повторно звернутись до суду із позовом про визнання, зміну або припинення речового права з метою внесення відповідних даних в державні реєстри.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що квартира є його єдиним житлом та на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
АТ «Альфа-Банк» не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень щодо наявності у нього іншого житла, натомість в суді першої інстанції відповідач не заперечував факт відсутності іншого житла у позивача. Звертає увагу, що ним на підтвердження позовних вимог було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 825/2-40/1/7-144, відповідно до умов позичальник отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48 000 доларів США, зі сплатою 12,75% річних та з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору кредит надається позичальнику на поточні потреби.
У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту укладено іпотечний договір № 825/4-40/9/7-159, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктами 2.4.3., 4.5.3. цього договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Банк листом від 19 вересня 2018 року № 4452 повідомив ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
18 лютого 2019 року державний реєстратор Красноградської районної ради Харківської області Литвиненко Л. В. зареєструвала право власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.