Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 215/3668/19
провадження № 61-3881св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Демиденка Ю. Ю.,
від 19 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
від 29 березня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про відібрання дитини, звільнення від сплати аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що із 2005 по 2018 рік він проживав однією сім`єю із ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьком якої є він, а матір`ю - ОСОБА_3 .
Після припинення спільного проживання, ОСОБА_3 разом з дитиною переїхала проживати до своєї матері ОСОБА_2 , захворіла на психічне захворювання, у зв`язку з яким була визнана недієздатною, а її опікуном призначена ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу
від 19 лютого 2019 року у справі № 215/3183/18 із нього на утримання дочки ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у вихованні дитини та її проживанні із батьком, хоча він працює, має належні житлові умови та можливість виховання дочки.
Посилаючись на те, що як батько, має переважне право перед іншими особами на проживання дитини з ним та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- відібрати від баби ОСОБА_2 неповнолітню дочку ОСОБА_4 та повернути її батькові;
- звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно, призначених заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2019 року у справі
№ 215/3183/18;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2/215/235/19, виданий на підставі рішення суду про стягнення аліментів у справі № 215/3183/18.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Відібрано від баби ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_4 та передано дитину її батькові ОСОБА_1 . Припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно на користь баби ОСОБА_2 на утримання дочки
ОСОБА_4 , стягнутих рішенням Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2/215/235/19 про стягнення аліментів, виданий Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, відмовлено адвокату Севостьяновій І. Г., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що проживання дитини з відповідачем відбувається не на підставі закону чи рішення суду, опіка баби над малолітньою
ОСОБА_4 не встановлювалася. Батько дитини має переважне право перед бабою на проживання дитини з ним, окрім того судом не встановлено, що передача дитини батьку буде загрожувати дитині, її нормальному розвитку та матеріальному забезпеченню.
ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав має постійне місце роботи, належні умови проживання, позитивно характеризується, не має інших утриманців, цікавиться навчанням та життям дочки.
У зв`язку з відібранням дитини та передачею її батькові, підлягає припиненню стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справі № 215/3183/18.
Суд першої інстанції, відмовляючи представнику ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення по справі, виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у квітні 2022 року касаційній скарзі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, до якої включена скарга на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року щодо відмови ухвалити додаткове рішення та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, якою цю ухвалу залишено без змін, ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, вирішити питання розподілу судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 квітня 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, до якої включена скарга на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року щодо відмови ухвалити додаткове рішення та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, якою цю ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року в частині відібрання від ОСОБА_2 малолітньої ОСОБА_4 та передання дитини її батькові ОСОБА_1 .
У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що виявилось у прийнятті рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а також необґрунтованому відхиленні клопотань про забезпечення доказів, про дослідження письмового доказу (пункт 8 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що малолітня ОСОБА_4 проживає з матір`ю, яка не позбавлена батьківських прав, опікується дитиною в міру своїх можливостей, займається її вихованням, що підтверджено діагностичним висновком психологічного дослідження від 23 грудня 2019 року.
Вважає, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції мати дитини ОСОБА_3 не була недієздатною в розумінні вимог частини шостої статті 300 ЦПК України, оскільки строк дії рішення у справі № 212/4404/17 про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки скінчився, тому мала бути залучена до участі у справі та відповідно суди помилково задовольнили позов про відібрання дитини без вирішення питання визначення місця проживання дитини між батьками.
Наголошує, що апеляційним судом не розглянуто клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи та необґрунтовано відхилено клопотання про дослідження письмового доказу, листа Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2022 року.
Зазначає, що суди не взяли до уваги, що в судовому засіданні
ОСОБА_1 підтвердив той факт, що дочка з ним не мешкає із
2014 року (тобто з часу коли дитині виповнився 1 рік та 9 місяців), а не з 2018 року, як зазначено у позові. Батько у 2014 році самоусунувся від виховання та догляду за дитиною, в той час коли на психічну хворобу захворіла мати дитини, переклавши обов`язки на ОСОБА_2 , і лише після того, як ОСОБА_2 стягнула з нього аліменти на утримання дитини, звернувся із позовом про відібрання дитини.
Судами не була врахована думка ОСОБА_4 , якій на час надання пояснень було майже 9 років та яка в судовому засіданні висловила бажання проживати разом з мамою та бабою і повідомила, що боїться батька.
Вказує, що у висновку за результатами психологічного дослідження дитини зазначено, що в процесі діагностики у дитини був виявлений страх школи і крику батька, що свідчить про порушення відчуття безпеки у
ОСОБА_4 та є наслідком некоректного спілкування батька, відсутності надійного емоційного зв`язку між батьком і дочкою. Конфліктні дії були спричинені у школі проти дитини та стали для неї психотравматичними.
Вважає, що задовольнивши позов про відібрання дитини, судом порушені найкращі інтереси дитини, розриваються родинні зв`язки із сім`єю, в якій дитина тривалий час почуває себе надійно, стабільно та безпечно.
Наголошує, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу від 09 жовтня 2019 року у справі № 212/4275/19 ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування житлом, яке належить відповідачу, та встановлено, що позивач з цього житла, де залишилась проживати його дочка, вивіз холодильник та піч, тоді як вказана побутова техніка необхідна для забезпечення дитини здоровим та безпечним харчуванням. Станом на 22 листопада 2019 року позивач мав заборгованість зі сплати аліментів.
Дружина позивача ОСОБА_5 не була допитана в суді та не встановлено чи дійсно вона надала згоду на постійне проживання дитини в її помешканні, чи надала згоду опікуватись дитиною, доглядати та виховувати її разом з батьком дитини. Невідомо який психоемоційний стан ОСОБА_5 та її батьківський потенціал відносно дитини.
Суди не взяли до уваги обставини та умови проживання дитини разом з бабою, які на час винесення рішення були змінені та значно покращились, а саме з 01 вересня 2021 року ОСОБА_4 відвідує 3 клас КЗОШ № 61, має особисту кімнату зі спальним місцем та забезпечена усім необхідним.
Після того, як дитина довідалась про її відібрання на підставі рішення суду, стан її здоров`я, в тому числі психоемоційний, значно погіршився.
Оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу порушує право відповідача в подальшому на розгляд заявленої вимоги в судах вищих інстанцій та право на доступ до правосуддя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що після ухвалення рішення Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2018 року у справі № 212/4404/17, яким визнано ОСОБА_3 недієздатною, її стан здоров`я не змінився, вона залишається інвалідом у зв`язку із психічним захворюванням і об`єктивно не може опікуватися дитиною.
При цьому ОСОБА_3 своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не скористалась.
Вважає, що апеляційним судом обґрунтовано не було задоволене клопотання відповідача щодо призначення судово-психологічної експертизи та відмовлено у дослідженні листа Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2022 року, оскільки відповідач не була позбавлена можливості подати вказані докази до суду першої інстанції.
Звертає увагу, що постійно намагався спілкуватися з дочкою, приходив до неї в школу, спілкувався з вчителями, цікавився її навчанням. Натомість відповідач при дитині влаштовує сварки та виставляє його перед дочкою з негативної сторони.
Вказує, що ним була надана відповідь Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 27 лютого 2020 року, з якої вбачається, що з метою проведення психодіагностичного обстеження дитини фахівцями центру був зроблений вихід до сім`ї ОСОБА_2 , але відповідач двері не відчинила, а засобами телефонного зв`язку повідомила, що відмовляється від соціальних та психологічних послуг та дозволу на обстеження житлового приміщення не надає.
ОСОБА_2 позбавила ОСОБА_4 права на освіту, оскільки
із 09 грудня 2019 року до лютого 2020 року дитина жодного разу не відвідала школу без будь-яких поважних причин.
Виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради від 13 вересня 2019 року зазначено, що ОСОБА_4 бажає проживати разом з батьком, а відповідач цього не дозволяє та перешкоджає їх спілкуванню.
З акту обстеження умов проживання його сім`ї вбачається, що ОСОБА_5 не заперечує проти постійного проживання ОСОБА_4 в їх родині.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого
2018 року у справі № 212/4404/17 ОСОБА_3 визнана недієздатною у зв`язку з психічним захворюванням, а її опікуном призначено ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу
від 19 лютого 2019 року у справі № 215/3183/18 з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь