Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 638/9657/20
провадження № 61-3125св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Національна академія прокуратури України, Тренінговий центр прокурорів України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офіс Генерального прокурора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді
Подус Г. С. від 13 липня 2021 року тапостанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
від 02 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної академії прокуратури України, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала на посаді старшого викладача відділу підготовки прокурорів з проблем кваліфікації кримінальних правопорушень інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України, однак 17 червня 2020 року була звільнена з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією установи.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки, на її думку, фактично відбулась реорганізація Національної академії прокуратури України шляхом створення на її базі Тренінгового центру прокурорів України, зазначені установи мають однакові функції і завдання, а тому дія її трудового договору мала б продовжитися на підставі частини четвертої статті 36 КЗпП України, а роботодавець відповідно до положень частини другої статті 40 КЗпП України повинен був запропонувати їй переведення на іншу роботу до Тренінгового центру прокурорів України. Звертала увагу, що обов`язок щодо її працевлаштування також передбачений статтею 184 КЗпП України, ураховуючи те, що на час звільнення вона була вагітною.
Посилаючись на наведене вище, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України № 320 від 04 червня 2020 року про її звільнення, поновити її на роботі у Тренінговому центрі прокурорів з 18 червня 2020 року та стягнути з Тренінгового центру прокурорів України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Стислий виклад позицій інших учасників справи
Національна академія прокуратури України заперечувала проти задоволення позову. Наполягала на дотриманні процедури звільнення позивачки за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Посилання ОСОБА_1 на те, що відбулась реорганізація Національної академії прокуратури України вважала безпідставними, з огляду на те, що Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою, має інші функції і завдання (не є навчальним закладом та не передбачає прийняття на роботу осіб, які б здійснювали наукову чи навчальну діяльність), а відтак не є правонаступником Національної академії прокуратури України. Порядок звільнення позивачки не був порушений, оскільки її було належним чином повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією, в установленому законом порядку також повідомлено первинну профспілкову організацію та державну службу зайнятості.
Тренінговий центр прокурорів України заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про помилковість доводів позивачки про те, що Тренінговий центр прокурорів України є правонаступником Національної академії прокуратури України. Посилався на те, що правонаступництво зазначених установ не було передбачено ні законом, ні постановами Кабінету Міністрів України, ні наказами Генерального прокурора. Обов`язок з працевлаштування працівників може бути покладено на роботодавця лише у випадку реорганізації юридичної особи, коли права та обов`язки юридичної особи переходять до іншої внаслідок правонаступництва. У той час як правовим наслідком ліквідації юридичної особи є припинення всіх її прав та обов`язків. Крім того, концепція утворення і функціонування Тренінгового центру прокурорів України та його організаційна структура зорієнтовані на залучення тренерів за тимчасовими договорами цивільно-правового характеру, а штатні науково-педагогічні одиниці та відповідні структурні підрозділи у новоствореній юридичній особі відсутні. Щодо забезпечення ОСОБА_1 гарантій її працевлаштування, встановлених статтею 184 КЗпП України, Тренінговий центр прокурорів України зазначав, що позивачка не повідомила роботодавця про факт своєї вагітності на час звільнення, при цьому обов`язок з її наступного працевлаштування покладений на державну службу зайнятості.
Офіс Генерального прокурора заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості. Зазначав, що Кабінетом Міністрів України винесено постанову про ліквідацію Національної академії прокуратури України, а Офісом Генерального прокурора було здійснено відповідні заходи з такої ліквідації. Відповідні постанови Кабінету Міністрів України та накази Генерального прокурора щодо ліквідації Національної академії прокуратури України, утворення Тренінгового центру прокурорів України, закріплення за останнім державного майна протиправними не визнавались та не скасовувались.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українибуло проведено з дотриманням вимог трудового законодавства (статей 40, 48, 49-2 КЗпП України та Закону України «Про зайнятість населення»). Позивачку попереджено про наступне вивільнення за два місяці, а обов`язок з її працевлаштування у роботодавця був відсутній, оскільки звільнення відбувалось у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України. Тренінговий центр прокурорів України є окремою новоствореною юридичною особою, не є правонаступником Національної академії прокуратури України, здійснює підвищення кваліфікації прокурорів не власними силами, а залучає до цього процесу практикуючих фахівців, що належить до його дискреційних повноважень. При цьому позивачка до Тренінгового центру прокурорів України із заявкою на залучення до тренерської діяльності не зверталася.
Основний зміст та мотиви постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є правильними та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Зазначено, що доводи позивачки про наявність порушень трудового законодавства при її звільненні фактично зводяться до правових наслідків реорганізації Національної академії прокуратури України. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що має місце ліквідація Національної академії прокуратури України. Правонаступництва після ліквідації Національної академії прокуратури України не встановлено, Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою. Обов`язок по працевлаштуванню вивільнених працівників, у тому числі вагітних жінок, покладено саме на державну службу зайнятості, а не на Національну академію прокуратури України, діяльність якої припинена унаслідок ліквідації без правонаступника.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справа № 21-237а11, від 15 жовтня
2013 року у справі № 21-303а13, від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 759/19440/15 та у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 у справі № 802/113/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 344/7932/16-ц, від 10 жовтня 2018 у справі № 816/979/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17, від 13 червня 2019 року у справі № 303/7219/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 591/3065/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 591/3053/16-а, від 06 травня 2020 року у справі № 302/854/17, від 07 травня 2020 року у справі № 591/3048/16-а, від 25 червня 2020 року у справі № 420/6852/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/11441/17, від04 червня 2021 року у справі № 640/15027/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про ліквідацію Національної академії прокуратури України, не звернувши належної уваги на одночасне створення державної установи, яка виконує ті ж самі функції. Держава не відмовлялась від виконання завдань і функцій щодо підвищення кваліфікації прокурорів та здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора, а тому, на думку заявниці, відбулась прихована реорганізація, а не ліквідація Національної академії прокуратури України. Ураховуючи наведене, відповідач порушив вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2, а також частини третьої статті 184 КЗпП України, не працевлаштувавши її у реорганізованій установі. Вважає, що вона зазнала дискримінації.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №638/9657/20.
25 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У поданих відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Національна академія прокуратури України та Тренінговий центр прокурорів України посилаються на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Національна академія прокуратури України зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про реалізацію Кабінетом Міністрів України дискреційних повноважень щодо ліквідації Національної академії прокуратури України без утворення нової державної установи. Вказує, що завдання і функції Тренінгового центру прокурорів України є відмінними від завдань ліквідованої установи, більш того до нього не приймаються на роботу наукові співробітники чи викладачі. Обов`язок з працевлаштування позивачки, встановлений статтею 184 КЗпП України, покладено на державну службу зайнятості.
Тренінговий центр прокурорів України зазначає, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки стосуються проходження державної служби у державних органах, юридичних особах публічного права, які наділені владними управлінськими функціями. Натомість ні Національна академія прокуратури України, ні Тренінговий центр прокурорів України не наділені владними повноваженнями, не відносяться до суб`єктів владних повноважень, правовідносини із працівниками є трудовими та не можуть вважатися публічною службою. Звертає увагу на практику розгляду Верховним Судом подібних спорів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1582 «Про утворення Академії прокуратури України» утворено Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України.
Указом Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1013/2007 «Про надання Академії прокуратури України статусу національної», ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Академії прокуратури України та її вагомий внесок у розвиток національної освіти і юридичної науки, надано Академії прокуратури України статус національної і надалі перейменовано її у Національну академію прокуратури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ліквідовано Національну академію прокуратури України. Визначено, що заходи з ліквідації академії здійснюються Офісом Генерального прокурора.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України 05 березня Генеральний прокурор видав наказ № 129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України», яким вирішено припинити зазначену установу шляхом її ліквідації та утворено комісію з ліквідації, до якої передано повноваження щодо управління справами.
06 квітня 2020 року Національна академія прокуратури України попередила старшого викладача відділу підготовки прокурорів з проблем кваліфікації кримінальних правопорушень інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України ОСОБА_1 про вивільнення з 17 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40, частини першої статті 49-2 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією Академії.
У зв`язку з тим, що вивільнення було масовим роботодавцем відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» доведено до відома державної служби зайнятості інформацію про заплановане вивільнення працівників. Наказом голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 04 червня 2020 року № 320-к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з проблем кваліфікації кримінальних правопорушень інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України з 17 червня 2020 року, у зв`язку з ліквідацією Академії.
05 березня 2020 року Генеральним прокурором прийнято наказ №130 «Деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України», яким утворено Тренінговий центр на базі Національної академії прокуратури, що ліквідується.
Крім того наказом Генерального прокурора від 05 березня 2020 року №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів України» закріплено за Тренінговим центром на праві оперативного управління державне майно Національної академії прокуратури, що ліквідується.