Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 644/3932/18-ц
провадження № 61-6606св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року у складі 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.
Позовну заяву мотивовано тим, що Харківською міською радою були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання
та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно
від 21 травня 2018 року № 124626267 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 302,5 кв. м, розташованої по
АДРЕСА_1 , з 26 серпня 2005 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2005 року за № 1936.
Згідно із листом відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 лютого 2017 року № 19-20.08-3-690/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06 березня 2017 року за № 1420/0/225-17, речові права відповідачки на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , не зареєстровані.
Харківська міська рада вважала, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 ЗК України, земельна ділянка площею 0,0549 га
по АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
Зазначала, що відповідачка у період з 01 травня 2015 року по 30 квітня
2018 року не сплачувала за користування земельною ділянкою плату
за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, унаслідок чого,
як вважала Харківська міська рада, зберегла у себе майно - грошові кошти, які підлягають стягненню відповідно до статей 1212-1214 ЦК України
у судовому порядку.
З урахуванням викладеного, Харківська міська рада просила суд стягнути
з відповідачки на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 501 564,36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 17 грудня 2018 року позов Харківської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 501 564,36 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка користується земельною ділянкою, власником або постійним землекористувачем якої вона не є, а тому вона не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідачки є орендна плата. Матеріали справи
не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 26 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 507,83 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова
від 17 грудня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування
до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про безпідставне збереження відповідачкою майна (коштів) за рахунок позивача, а саме: використання земельної ділянки без укладення договору оренди, з огляду
на те, що відповідачка є власником нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 644/3932/18-ц
із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу
№ 644/3932/18-ц призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На думку ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій
в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня
2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18)
та від 25 червня 2019 року у справі № 629/2701/17 (провадження
№ 12-258гс18) та постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06 лютого 2018 року у справі № 923/921/17,
від 07 лютого 2019 року у справі № 922/3639/17, від 13 лютого 2019 року
у справі № 922/392/18 та від 29 травня 2019 року у справі № 922/955/18.
Оскільки спірна земельна ділянка не має меж, встановлених у передбачений законом порядок, а також спірній земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, у зв`язку із цим, на її думку, спірна земельна ділянка
не може вважатися сформованою об`єктом цивільних прав,
що унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати.
Разом із цим, ОСОБА_1 вважає, що якщо земельна ділянка
не сформована як об`єкт цивільних прав, за відсутності витягу з нормативно-грошової оцінки, зазначене виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів за користування нею.
У зв`язку із чим, на думку ОСОБА_1 , для вирішення цього спору встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо площі спірної земельної ділянки, за користування якої позивач просить стягнути з неї безпідставно збережені кошти; та нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.
Щодо клопотання про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду
У червні 2022 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи його тим, що у господарському та цивільному судочинстві існує неоднакове застосування норм права у вирішенні питання стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати із користувачів (фізичних осіб або суб`єктів підприємницької діяльності) несформованих земельних ділянок
як об`єкта цивільних прав у відношенні статті 79-1 ЗК України, тобто відсутня чітка регламентація та єдність правового застосування у цьому земельному питанні у господарському та цивільному судочинстві.
ОСОБА_1 зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 923/921/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 922/3639/17, від 13 лютого 2019 року
у справі № 922/392/18, від 29 травня 2019 року у справі № 922/955/18,
від 27 вересня 2019 року у справі № 922/2762/18, від 27 вересня 2019 року
№ 920/739/17, від 27 вересня 2019 року № 922/3780/17, від 27 вересня
2019 року № 908/220/18 та від 27 вересня 2019 року № 922/587/18 дійшов висновку про необхідність існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що це неможливо без дотримання процедур реєстрації та внесення відомостей у Державний земельний кадастр
(на підставі відповідної документації із землеустрою). Тобто, межі земельної ділянки, розмір орендної плати неможливо правомірно визначити без дотримання відповідних законодавчо встановлених процедур (у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України, а також згідно із вимогами
статті 55 Закону України «Про землеустрій» та статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах
від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 24 квітня 2019 року у справі № 642/4792/17 зроблено висновки про неважливість формування земельної ділянки
як об`єкту цивільних прав, у тому числі і для визначення меж земельної ділянки та застосування законодавчо встановлених процедур визначення суми орендної плати, з урахуванням обов`язкової технічної документації про нормативну грошову оцінку для визначення розміру орендної плати,
де головним є посилання та застосування статті 1212 ЦК України.
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Аналіз клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Харківської міської ради
до ОСОБА_1 , свідчить про відсутність підстав для передачі цієї справи
на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія судді дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 травня
2018 року № 124626267 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 302,5 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1
з 26 серпня 2005 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2005 року № 1936 (а. с. 9, 10).
Відповідно до листа відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 лютого 2017 року
№ 19-20.08-3-690/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06 березня 2017 року № 1420/0/225-17 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по
АДРЕСА_1 не зареєстровані (а. с. 14, 15).
Земельна ділянка, площею 0,0549 га, що знаходиться по
АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради
21 травня 2018 року було здійснено обстеження земельної ділянки
та встановлено, що ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку, площею 0,0549 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації
та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 20-24).
Відповідно до розрахунку Харківської міської ради, проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів орендної плати
за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено належний їй об`єкт нерухомого майна, за період із 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року складав 501 564,36 грн
(а. с. 16-19).
Згідно акта обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розмір спірної земельної ділянки розраховано виходячи із її меж, визначених відповідно до меж паркану
та зовнішніх меж нежитлової будівлі (а. с. 20-24).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду