Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/9647/20-ц
провадження № 61-16307св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - громадська організація «Федерація велосипедного спорту України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації «Федерація велосипедного спорту України» (далі - ГО «Федерація велосипедного спорту України») про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості із заробітної плати.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 05 жовтня 2018 року працював
в ГО «Федерація велосипедного спорту України» на посаді генерального секретаря.
Позивач зазначав про те, що з 01 липня 2019 року відповідач порушував його трудові права, зокрема в частині виплати заробітної плати, у зв`язку із цим він звертався до управління держпраці за захистом своїх прав та зі скаргою на дії відповідача, проте відповідей по суті порушених питань від управління держпраці не отримував.
Про своє звільнення дізнався із копії наказу про звільнення, яку отримав лише 20 лютого 2020 року, після направлення запиту до відповідача.
ОСОБА_1 зазначав, що в оскаржуваному наказі вказано, що його звільнено з 20 вересня 2019 року за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України. Підставою його звільнення є його заява, проте до листопада
2019 року позивач заяв про його звільнення не писав та не подавав.
Разом із цим, позивач зазначав, що звільнивши його із посади, відповідач
не провів з ним остаточного розрахунку, не виплатив компенсацію
за невикористані дні відпустки, а також не видав трудову книжку.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати своє звільнення з посади генерального секретаря ГО «Федерація велосипедного спорту України» на підставі наказу від 20 вересня 2019 року № 20/09/19-ЗК протиправним; поновити його на посаді генерального секретаря
ГО «Федерація велосипедного спорту України»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2019 року по 20 лютого 2020 року
в розмірі 120 025,50 грн; стягнути заборгованість із заробітної плати
за період з 01 липня 2019 року по 20 вересня 2019 року - 62 844,65 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року
у складі судді Матійчук Г. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано наказ від 20 вересня 2019 року № 20/09/19 про звільнення
ОСОБА_1 з посади генерального секретаря ГО «Федерація велосипедного спорту України» протиправним та поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді.
Стягнуто з ГО «Федерація велосипедного спорту України» на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 20 вересня 2019 року по 20 лютого 2020 року (за 106 робочих днів прогулу) 119 732,30 грн.
Стягнуто з ГО «Федерація велосипедного спорту України» на користь
ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 липня
2019 року по 20 вересня 2019 року - 66 643,25 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт звернення позивача до суду із вказаним позовом про визнання наказу про звільнення протиправним та про поновлення на роботі свідчить про незгоду позивача
із звільненням. Відповідач не надав належних та обґрунтованих доказів про законність звільнення позивача, у зв`язку із цим, на думку суду першої інстанції, звільнення позивача відбулось не на підставі його заяви, а отже поза його волею.
Ураховуючи факт звернення позивача до суду із цим позовом, а також відсутність відзиву (заперечень) відповідача на позов, судом першої інстанції встановлено факт порушення прав позивача на отримання винагороди
за свою працю.
При цьому, суд першої інстанції, ураховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, вважав, що позовна вимога у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період
з 20 вересня 2019 року по 20 лютого 2020 року становить 119 732,30 грн,
а не як зазначив позивач 120 025,50 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ГО «Федерація велосипедного спорту України» - Денисюк Н. О. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановлюючи, що факт звернення позивача до суду із вказаним позовом щодо визнання наказу про звільнення протиправним та поновлення на роботі свідчить про незгоду позивача із звільненням, не звернув уваги на те, що позивач, на підтвердження своєї позиції, не вчиняє жодних дій щодо звернення до роботодавця з вимогою про здійснення розрахунку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що докази, які містяться у матеріалах справи не є доказами для висновків щодо незаконності звільнення та розрахунку середнього заробітку, оскільки докази, надані позивачем, не мають оригіналів
та не підтверджені податковою службою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 38, 47, 48, 116, 233 КЗпП України та положення статей 79, 80, 376 ЦПК України, а також в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 05 серпня 2020 року
у справі № 686/20491/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18
та від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що в супереч наявним
в матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції вказав встановленою обставину щодо волевиявлення ОСОБА_1 на власне звільнення
на підставі оскаржуваного наказу, визнавши наказ від 20 вересня 2019 року № 20/09/19-ЗК належним та допустимим доказом такого волевиявлення. При цьому судом не враховано, що підстави для видачі цього наказу, а саме - заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням ніколи не існувало, і ця обставина не спростовувалась відповідачем під час судового розгляду.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушень, що полягають у непроведенні остаточного розрахунку із позивачем у день звільнення та невидачі йому трудової книжки на підставі пояснень позивача про те, що ним було втрачено бухгалтерські та інші документи з огляду
на конфлікт керівника відповідача із третіми особами. Разом із тим, встановлення таких обставин відбулось на підставі роздруківок з невідомих інтернет сторінок, сторінок у соцмережах, тощо, що, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вказує на недопустимість таких доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 757/9647/20-ц
із Печерського районного суду м. Києва.
У червні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу № 757/9647/20-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу,
у якому ГО «Федерація велосипедного спорту України», посилалася на те,
що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у ГО «Федерація велосипедного спорту України»
на посаді генерального секретаря (а. с. 17).
Відповідно до наказу ГО «Федерація велосипедного спорту України»
від 20 вересня 2019 року № 20/09/19-ЗК ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України, на підставі його заяви (а. с. 17).
Згідно із штатним розписом ГО «Фонд велосипедного спорту України» заробітна плата генерального секретаря з 01 листопада 2018 року складала 24 850,00 грн на місяць (а. с. 19).
Відсутні належні та допустимі докази подання ОСОБА_1
до ГО «Федерація велосипедного спорту України» заяви про його звільнення з посади генерального секретаря з 20 вересня 2019 року за власним бажанням.