Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 712/6556/16-ц
провадження № 61-19461св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого
є товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа за зустрічним позовом - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Ірина Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року у складі судді Пироженко В. Д.
та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Єльцова В. О., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого
є товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (далі -
ТОВ «Олком-Лізинг»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1
та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 10 липня 2007 року між банком
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси
у розмірі 30 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11 % річних, строком до 09 липня 2020 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 10 липня 2007 року.
ОСОБА_1 допустив прострочення сплати чергових платежів, у зв`язку
із чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04 квітня
2014 року становила 789 838,89 грн, що складалась із: 9 999,76 доларів США (еквівалентно 261 078,73 грн) - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 4 267,09 доларів США (еквівалентно 111 407,32 грн) - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 152,57 доларів США (еквівалентно 3 983,37 грн) - сума заборгованості по відсоткам;
1 780,19 доларів США (еквівалентно 46 478,09 грн) - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 303,00 грн - сума строкової заборгованості
по щомісячній комісії; 3 711,95 грн - сума простроченої заборгованості
по щомісячній комісії; 362 876,42 грн - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.
Вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, сплату відсотків
та пені ОСОБА_1 не виконав.
Вимога про виконання зобов`язання згідно умов договору поруки ОСОБА_1 не виконана.
Ураховуючи викладене, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Олком-Лізинг», просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 10 липня 2007 року у розмірі 789 838,89 грн 89 коп.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Олком-Лізинг», третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І. П., про визнання договорів недійсними
та зобов`язання вчинити певні дії.
Зустрічний позов мотивовано тим, що станом на день укладення кредитного договору від 10 липня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Банк Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»)
як юридичну особу було припинено, а отже спірний договір кредиту було вчинено відповідачем без необхідного обсягу на те прав, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Разом із цим, на думку ОСОБА_1 , у відповідності до частини другої
статті 548 ЦК України договір поруки від 03 липня 2007 року, укладений між
ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 та договір іпотеки
від 10 липня 2007 року укладений між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ним також повинні бути визнані недійсними.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними:
кредитний договір від 10 липня 2007 року № 907-ЧД, укладений між
ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ним;
договір іпотеки від 10 липня 2007 року № 907-ЧД, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ним;
договір поруки від 03 липня 2007 року № 907-ЧД, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 .
Разом із цим просив зобов`язати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І. П. виключити з державного реєстру іпотек про обтяження належної ОСОБА_1 квартири
АДРЕСА_1 , зняти заборону відчуження цього майна та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження.
Справа неодноразово переглядалась судами першої, апеляційної
та касаційної інстанцій.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року у складі судді Мельник І. О. у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси
та Кредит» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено
та визнано недійсним кредитний договір від 10 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір іпотеки від 10 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Банк Фінанси
та Кредит» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір поруки від 03 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит». Виключено
з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , знято заборону відчуження квартири
АДРЕСА_1 та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження зазначеної квартири.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року
у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М. апеляційну скаргу ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П., Червинської М. Є. касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року,
в частині, що не скасована судом апеляційної інстанції, та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи
не містять, а позивач не надав доказів, які б вказували на неправомірність дій банку при укладенні спірного правочину. Визнання спірного кредитного договору, на думку суду касаційної інстанції, лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі
та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам законодавства України та суттєво порушує права кредитора. У зв`язку із цим, висновки судів про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, який укладений на забезпечення виконання кредитного договору із зазначених підстав не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Оскільки заміна найменування позивача не є припиненням юридичної особи, то у судів попередніх інстанцій не було жодних підстав, передбачених статтею 248 ЦК України, вважати, що довіреність видана від фінансової установи на ім`я представника, який підписав спірний правочин
є припиненою.
Разом із цим, суд касаційної інстанції не погодився із висновками судів про недоведеність банком видачі готівки позичальнику, оскільки з матеріалів справи убачається, що позичальник сплачував переодичні платежі
за оспорюваним договором, тобто визнав борг, а також укладення договору іпотеки іпотекодавцем, який не є відмінним від боржника свідчить про наявність зобов`язань за основним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого
є ТОВ «Олком-Лізинг», задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Олком-Лізинг»: 261 078,73 грн - сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 111 407,32 грн - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 3 983,37 грн - сума строкової заборгованості по відсоткам; 46 478,09 грн - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 161 868,78 грн - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам та 5 923,79 грн - суму судового збору, а всього 590 740,08 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 сплачував періодичні платежі за кредитним договором, тобто визнавав наявність боргу. Укладення договору іпотеки іпотекодавцем, який не є відмінним від боржника також свідчить про наявність зобов`язань
за основним договором.
Посилання ОСОБА_1 про те, що він не отримував суму кредиту спростовується висновком експерта, зокрема, на сторінці 10 якого зазначено, що для дослідження виписки з позичкового рахунку
№ НОМЕР_1 за період з 10 липня 2007 року по 13 березня
2015 року визначено, що з вказаного рахунку перераховані кошти 10 липня 2007 року в сумі 30 000 доларів США, кореспондуючий рахунок № НОМЕР_2 - каса відділення банку.
Банківською випискою з позичкового рахунку підтверджено погашення позичкової заборгованості за кредитом рахунку або перенесення простроченої заборгованості. Кошти на погашення кредитної заборгованості надходили з кредитового рахунку № НОМЕР_3 та поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (з 13 березня 2015 року - рахунок
№ НОМЕР_5 ).
Відмовляючи в солідарному стягненні боргу з відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що за змістом договору поруки № 907-ЧД, він укладений поручителем ОСОБА_2 та банком 03 липня 2007 року, тобто до виникнення обов`язку у позичальника згідно кредитного договору від 10 липня 2007 року № 907-ЧД, що суперечить частині першій
статті 553 ЦК України.
Позовні вимоги щодо стягнення комісійної винагороди, на думку суду першої інстанції, не підлягають задоволенню, оскільки пункт 4.7 кредитного договору, яким передбачається сплата такої винагороди суперечить вимогам статей 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом із цим, на думку суду першої інстанції, оскільки вимоги позивача
у частині стягнення пені в розмірі 362 876, 42 грн є непропорційно великою сумою компенсації, тому підлягає до часткового задоволення. Суд першої інстанції вважав, що 161 868,78 грн буде відповідати принципу справедливості, розумності та пропорційності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що визнання спірного кредитного договору недійсним лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам законодавства України та може суттєво порушувати права кредитора.
Оскільки зміна найменування позивача не є припиненням юридичної особи, тому вважати що довіреність видана від фінансової установи на ім`я представника, який підписав спірний правочин є припиненою, немає жодних підстав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави несплачену частину судового збору у розмірі 15 291,87 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні в матеріалах справи в своїй сукупності підтверджують факт надання банком та отримання позичальником кредитних коштів, а також наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком у заявленому останнім розмірі.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки визнання спірного кредитного договору недійсним лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору
не відповідає нормам законодавства України та може суттєво порушувати права кредитора.
Оскільки основне зобов`язання не підлягає визнанню недійсним, тому
не підлягає визнанню недійсним і правочин щодо його забезпечення (договір іпотеки).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та те, що судами попередніх інстанцій встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Олком-Лізинг», відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 вважає, що банком не надано належних доказів передачі йому грошових коштів.
Ураховуючи час та порядок припинення ТОВ «Банк Фінанси та Кредит»
у державну реєстрацію ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», на думку
ОСОБА_1 , кредитний договір від 10 липня 2007 року є недійсним,
з підстав участі в його укладенні, як сторони договору, юридичної особи, яка на дату підписання цього договору була вже припинена, а підписання цього договору від імені юридичної особи її представником за довіреністю, повноваження якої вважаються припиненими з часу припинення юридичної особи, яка видала цю довіреність, є незаконними. Крім того, вважає,
що недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому договір поруки, укладений між банком
та ОСОБА_2 , а також договір іпотеки, укладений між банком
та позичальником, є недійсними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 712/6556/16-ц
із Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року клопотання
ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року до закінчення касаційного провадження задоволено. Зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в частині задоволення позову
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», до закінчення касаційного провадження.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено
до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 907-ЧД, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси у розмірі
30 000,00 доларів США, з оплатою по процентній ставці 11 % річних
(а. с. 7-12, т. 1).
Пунктом 2.3 кредитного договору визначено, що кредитні ресурси отримані позичальником за договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 30,1 кв. м, житловою площею 16,5 кв. м.
Згідно із розділом 3 кредитного договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника,
за погодженням з банком. Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 09 липня 2020 року. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми
на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, у термін
до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 192,31 доларів США, згідно графіка зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до цього договору).