Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 754/1500/18
провадження № 61-10788св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Круг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф.,
Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Круг» (далі - ТОВ «Еко-Круг»), про стягнення коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу меблевих матеріалів для належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 ,
АДРЕСА_1 . На виконання умов договору вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США та 28 850,00 євро, що підтверджується розписками від 26 вересня 2016 року та від 28 грудня
2016 року.
Вважала, що вона виконала свій обов`язок покупця, сплативши за товар (меблеві матеріали), що підтверджується розписками. Проте, ОСОБА_2 в порушення умов договору не передав меблеві матеріали, не повернув сплачені йому кошти та в односторонньому порядку відмовився від своїх зобов`язань, а її письмові вимоги залишив без реагування, не надавши а ні відповіді, а ні пояснень.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі
50 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України
(далі - НБУ) станом на 01 лютого 2018 року становить 1 392 000,00 грн, сплачені згідно розписки від 26 вересня 2016 року, та грошові кошти в розмірі 28 850,00 євро, що за курсом НБУ станом на 01 лютого 2018 року становить 1 000 518,00 грн, сплачені згідно розписки від 28 грудня
2016 року.
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій збільшила позовні вимоги. У цій заяві вона вказувала на те, що окрім вищевказаних коштів 24 червня 2016 року вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 49 700,00 доларів США за матеріали, які не були закуплені; 04 листопада 2016 року грошові кошти в розмірі
70 000,00 доларів США за надання послуг, які ОСОБА_2 не було виконано, а також 2 600,00 доларів США за розробку проектної документації, яка зроблена не була. Згідно розписки від 23 березня
2017 року ОСОБА_2 отримав від неї 10 000,00 доларів США для ремонту її квартири, який зроблено не було та не було повернуто кошти. 09 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримав від неї у борг суму в розмірі 6 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути до 26 вересня 2017 року, проте кошти не повернув.
З урахування наведеного, ОСОБА_1 , окрім вимог заявлених у позовній заяві про стягнення 50 000,00 доларів США та 28 850,00 євро, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь наступні суми:
грошові кошти в розмірі 49 700,00 доларів США, що за курсом НБУ станом 22 серпня 2018 року становить 1 376 690,00 грн, які сплачено згідно розписки від 24 червня 2016 року за матеріали;
грошові кошти в розмірі 70 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2018 року становить 1 939 000,00 грн, які сплачено згідно розписки від 04 листопада 2016 року за послуги;
грошові кошти в розмірі 2 600,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2018 року становить 72 020,00 грн;
грошові кошти в розмірі 10 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2018 року становить 277 000,00 грн, які сплачено згідно розписки від 23 березня 2017 року за ремонт;
грошові кошти в розмірі 6 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 серпня 2018 року становить 166 200,00 грн, які надано у борг згідно розписки від 26 вересня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року у складі судді Клочко І. В. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 26 вересня 2016 року в розмірі 50 000,00 доларів США, що станом на 01 лютого 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент
1 392 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 28 грудня 2016 року в розмірі 28 850,00 євро, що станом на 01 лютого 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент
1 000 518,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 24 червня 2016 року в розмірі 49 700,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент
1 376 690,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 04 листопада 2016 року в розмірі 70 000,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент 1 939 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 19 листопада 2016 року в розмірі 2 600,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент 72 020,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 23 березня 2017 року в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент 277 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно розписки від 26 вересня 2017 року у розмірі 6 000,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент 166 200,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів за розписками від 26 вересня 2016 року, 28 грудня 2016 року, 24 червня
2016 року, 04 листопада 2016 року, 19 листопада 2016 року та від 23 березня 2017 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт отримання відповідачем грошових коштів на меблі, матеріали та проведення ремонту, однак останнім повністю не виконано умов договорів, укладених між сторонами щодо виконання робіт, та не доведено факт використання коштів для визначених цілей.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів згідно розписки від 26 вересня 2017 року у розмірі 6 000,00 доларів США, що станом на 22 серпня 2018 року за курсом НБУ становить еквівалент 166 200,00 грн. Так, під час розгляду справи представником відповідача не заперечувалось факту отримання грошових коштів від позивача у борг, проте заперечуввся факт укладення угоди з підстав відсутності ідентифікуючих ознак сторін у розписці, тобто щодо форми цього документу. Суд не прийняв до уваги ці заперечення, оскільки зазначена розписка містить усі істотні дані щодо умов договору позики (сторін, суму, дату повернення). Відтак, наявні усі підстави для стягнення з відповідача вказаних коштів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів за розписками від 26 вересня 2016 року, 28 грудня 2016 року, 24 червня 2016 року,
04 листопада 2016 року, 19 листопада 2016 року та від 23 березня
2017 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року в частині стягнення коштів за розпискою від 26 вересня 2017 року у розмірі 6 000,00 доларів США залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 належним чином виконав зобов`язання по поверненню ОСОБА_1 отриманих у борг коштів за розпискою від 26 вересня 2017 року. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не виконав умов укладеного із ОСОБА_1 договору позики та застосувавши норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та відповідно їх задоволення.
Фактичні обставини вказують на те, що позивачка уповноважила відповідача оплачувати меблі, матеріали та послуги, що в свою чергу підтверджується кількістю розписок (6 штук), які відповідають кількості актів здачі-прийому виконаних робіт (6 штук). До того ж, у кожній із розписок зазначено, що кошти отримані ОСОБА_2 за виконання робіт, купівлі меблів та матеріалів у квартирі, яка належить ОСОБА_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , а також виконання робіт за адресою: АДРЕСА_5 (виконання робіт за цією адресою ОСОБА_1 зазначила у договорі
№ 15 від 31 жовтня 2016 року).
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договорами, укладеними між сторонами, а також доказів того, що на суми, які вказані у розписках від 24 червня 2016 року, 26 вересня 2016 року, 04 листопада 2016 року, 19 листопада 2016 року, 28 грудня
2016 року та від 23 березня 2017 року, не здійснив необхідних робіт та послуг позивачці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 638/5761/13-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 761/28179/15-ц,
від 26 листопада 2020 року у справі № 910/13529/19, вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що належними і допустимими доказами проведення розрахунку відповідача з ТОВ «Еко-Круг» за надані останнім послуги, обладнання, меблі тощо мають бути розрахункові документи (касовий чек, розрахункова квитанція, товарний чек, тощо), а не акти приймання-здачі, підписані між відповідачем і третьою особою.
Твердження апеляційного суду про те, що передання позивачем відповідачеві грошових коштів, за якими складені розписки, підтверджує факт прийняття позивачем виконаних робіт не узгоджується з умовами укладених договорів, оскільки грошові кошти за цими договорами передаються до початку виконання робіт, а не після їх виконання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Еко-Круг», про стягнення коштів призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий представником - ОСОБА_3 , на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 24 червня 2016 року складено розписку про отримання ним суми в розмірі 49 700,00 доларів США за матеріали по системі «Розумний будинок» (а. с. 213, т. 1).
26 вересня 2016 року ОСОБА_2 складено розписку, відповідно до якої він отримав суму в розмірі 50 000,00 доларів США за меблі, матеріали для квартир АДРЕСА_1 , (а. с. 5, т. 1).
28 грудня 2016 року ОСОБА_2 складено розписку про отримання грошових коштів у розмірі 28 850,00 євро за меблі для «Печерскай» (а. с. 10, т. 1).
Відповідно до розписки від 04 листопада 2016 року ОСОБА_2 отримав суму в розмірі 70 000,00 доларів США, згідно з договором від 31 жовтня
2016 року № 15 (а. с. 211, т. 1).
Згідно із розпискою від 19 листопада 2016 року ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 2 600,00 доларів США за розробку проектної документації по АДРЕСА_5 (а. с. 49, т. 1).
23 березня 2017 року ОСОБА_2 складено розписку про отримання суми в розмірі 10 000,00 доларів США за матеріали по ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_8 (а. с. 212, т. 1).
09 вересня 2017 року ОСОБА_2 складено розписку про те, що він взяв у борг у ОСОБА_1 6 000,00 доларів США, що еквівалентно