Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 758/15888/17
провадження № 61-6128св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - комунальне підприємство «Київський метрополітен»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2017 року КП «Київський метрополітен» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року позов КП «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М. Є. за реєстровим номером № 1764.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову КП «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , ТОВ «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 2 400 грн судового збору.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
12 травня 2022 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
ОСОБА_1 посилалася на те, що в апеляційній скарзі зазначала, що докази понесення витрат будуть надані після завершення перегляду справи судом апеляційної інстанції та ухвалення відповідного судового рішення, у зв`язку із особливостями розрахунку між сторонами.
ОСОБА_1 просила
поновити процесуальний строк на подання заяви про розподіл судових витрат;
стягнути на її користь судові витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 25 000 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк для подачі доказів про стягнення витрат на правничу допомогу становить 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу вказано у самій апеляційній скарзі. Таким чином, останнім днем строку для подання доказів про витрати на правничу допомогу з урахуванням вихідних днів є 28 лютого 2022 року. 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України доступ до суду, у тому числі подача документів було обмежено. Даний факт є загальновідомим та доведенню не підлягає. А тому причини пропуску строку на подання доказів щодо витрат на правничу допомогу визнані колегією суддів поважними, а строк - таким, що підлягає поновленню.
Апеляційний суд вказав, що відповідно до орієнтовного розрахунку судових витрат, зазначеного в апеляційній скарзі, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складає 25 000 грн. Акту виконаних робіт (надання послуг) заявником не надано, а опис робіт та кількість витраченого часу для надання правової допомоги вказано лише у заяві про розподіл судових витрат: «Опрацювання та вивчення матеріалів справи та документів для формування правової позиції та процесуальної стратегії на стадії апеляційного перегляду рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17» - 4 години витраченого часу; «Пошук та аналіз релевантної судової практики Верховного Суду для використання та підсилення правової позиції та при апеляційному оскарженні рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 у справі № 758/15888/17» - 3 години витраченого часу; «Підготовка та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17 до Київського апеляційного суду» - 3 години витраченого часу; «Підготовка та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17 до Київського апеляційного суду» 7 години витраченого часу; «Прибуття до Київського апеляційного суду для участі у судовому засіданні під час розгляду справи» - 0,6 години витраченого часу; «Прибуття та участь у судовому засіданні під час розгляду справи» - 2,5 години витраченого часу.
Апеляційний суд вказав, що ні у договорі, ні у додатковій угоді не вказано вартість послуги за годину роботи. Згідно з описом робіт заявника на участь у судовому засіданні витрачено 0,6 годин та 2,5 години, тоді як відповідно до протоколу судового засідання від 31 січня 2022 року та від 21 лютого 2022 року судовий розгляд відбувся за 51 хвилину. Оскільки у договорі про надання правової допомоги не визначено порядок обчислення гонорару адвоката, то колегія суддів не погодилася з тим, що опис витраченого часу на надання правової допомоги відповідає складності справи, справедливості та розумності витрат на правничу допомогу.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що позивач не довів неспівмірності витрат на правову допомогу,необґрунтовані, оскільки не встановлення сторонами у договорі вартості робіт за годину надання послуг створює для іншої сторони неможливість проведення порівняльного аналізу витраченого часу з обсягом роботи (послуги) та доведення його неспівмірності. Тому розмір витрат за розгляд апеляційної скарги відповідачки у 7 000 грн є співмірним із складністю цієї справи та відповідає принципу справедливості і розумності витрат на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, в якій просила: оскаржену додаткову постанову апеляційного суду скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат та стягнути з КП «Київський метрополітен» судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 25 000 грн, понесені у зв`язку із переглядом Київським апеляційним судом рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18; від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18; від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19.
Вказує, що судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не подавались письмові заперечення щодо розміру заявленої правової допомоги, однак в судовому засіданні такі витрати були зазначені як неспівмірні та необґрунтовані. Судом апеляційної інстанції було допущено порушення таких засад здійснення судочинства як принцип змагальності та диспозитивності. Так, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15 вказано: «принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Під час апеляційного провадження у даній справі Позивачем (1) не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу, (2) не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, (3) не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу, (4) натомість представниця Позивача виключно в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання Скаржника, лише зазначивши, що на її думку, заявлена сума є необгрунтованою та неспівмірною. Попри те, що сторона Позивача жодним чином не обґрунтовувала неспівмірність витрат на правову допомогу та навіть не просила суд зменшити такі витрати, зазначивши який розмір, на її думку, є співмірним та допустимим, суд з власної ініціативи в порушення принципів змагальності та диспозитивності зменшив розмір заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу більше ніж втричі, при чому як зазначено вище без належного обґрунтування, вдаючись до маніпулятивного перекручування обставин.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу з Позивача: порушено основоположні принципи цивільного судочинства, неправильно застосовано положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 137, 141 ЦПК України; зроблено висновки, які не ґрунтуються на доказах, долучених до матеріалів справи; безпідставно та необґрунтовано зменшено (відмовлено в частині) розмір витрат на правову допомогу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що додаткова постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в стягненні 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткова постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 липня 2022 року вказано, що касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18; від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18; від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19.