ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 820/4361/16
адміністративне провадження № К/9901/37961/18 К/9901/37960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 та касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя Мельников Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 2478-1204, № 2478-1204/1, № 2478-1204/2.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Інспекцією у зв`язку з нарахуванням їй орендної плати за земельну ділянку за договором оренди від 06.04.2011, пунктом 9 якого передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 21089,20 грн, а розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 1757,43 грн., які постійно сплачувались позивачем у відповідності до умов договору. Будь-які зміни до договору оренди земельної ділянки не вносились, інших домовленостей щодо розміру орендної плати між позивачем та Харківською міською радою досягнуто не було. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що в порушення вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані 21.07.2016.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2016 позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 2478-1240/2 з орендної плати за 2014 рік у розмірі 1822,01 грн.; скасував податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 2478-1204/1 з орендної плати за 2015 рік у розмірі 21600,00 грн.; скасував податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 2478-1204 з орендної плати за 2016 рік у розмірі 37745,81 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: з огляду на відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору від орендодавця листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у контексті розуміння Закону України «Про оренду землі»; законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру орендної плати, при цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт, що, в свою чергу, не є підставою для внесення змін до договору оренди; з огляду на наявність у позивача переплати з орендної плати за землю, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю за 2014 та 2015 роки підлягають скасуванню на суми 1822,01 грн. та на 21600,00 грн. відповідно, а податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік - підлягає скасуванню у повному обсязі.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 № 2478-1204 з орендної плати за 2016 рік у розмірі 37745,81 грн. з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: твердження позивача щодо наявності у нього переплати з орендної плати за земельну ділянку за 2016 рік спростовується даними акту звіряння розрахунків № 6534-07 від 24.10.2016, згідно з яким позитивне сальдо розрахунків станом на 24.10.2016 становить 0,00 грн. В решті суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: в порушення вимог пункту 289.3 статті 283 Податкового кодексу України уповноваженим органом у сфері земельних відносин жодних рішень про індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує позивач, не приймалося і будь-яких повідомлень на адресу позивача не надходило; нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.
У запереченні на касаційну скаргу позивача Інспекція просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін з підстав того, що на виконання вимог пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила, зокрема, що за інформацією Державної статистики України індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3%, а станом на 01.01.2016 - становить 1,433.
В свою чергу, Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що в силу положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, тоді як позивачем зазначені вимоги законодавства виконані не були; наявність у позивача переплати з орендної плати за земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю за 2014-2015 роки не є предметом спору у даній справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 прийняв касаційні скарги до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду і призначив попередніх розгляд справи на 26.07.2022, під час якого суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.08.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 06.04.2011 між Харківською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого: орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункту 1 договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 263615,00 грн. (пункт 5 договору); договір укладено строком до 01.09.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору); розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 8% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 21089,20 грн., розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 1757,43 грн. (пункт 9 договору); орендар самостійно 09.11.2011 між орендодавцем та орендарем був складений акт приймання передачі земельної ділянки здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів формами (пункт 10 договору); орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця (пункт 11 договору). Договір зареєстрований в Управління Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель 07.11.2011 за № 631010004000085.
Відповідно до інформації, вказаної у листі Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.07.2016 № 4847/0/225-16, дія договору оренди землі від 06.04.2011, укладеного між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, не припинена.
Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 2016 № 2478-1204, № 2478-1204/1, № 2478-1204/2, якими ОСОБА_1 були визначені суми податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2014, 2015, 2016 роки у розмірах 6991,21 грн., 26340,41 грн. та 37745,81 грн. відповідно.
Зі змісту Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачами, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.