ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №260/3051/20
провадження № К/9901/21470/21, № К/9901/22117/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
секретаря судового засідання - Жидецької В. В.,
за участі представника відповідача: Бублієва Д. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, ухвалене 08 лютого 2021 року в складі головуючого судді Дору Ю. Ю., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Гудима Л. Я., суддів: Коваля Р. Й., Святецького В. В.,
І. Суть спору
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідачі), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп?ютерної техніки;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 3 від 09 червня 2020 року № 11 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп?ютерної техніки";
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 13 серпня 2020 року № 349к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 17 серпня 2020 року;
1.5. стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 серпня 2020 року по дату винесення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що його звільнення є незаконним, протиправним і безпідставним, учиненим з порушенням його трудових прав.
2.1. Незаконність його звільнення, на думку позивача, полягає в тому, що оскаржуваний наказ про звільнення містив посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Норма, що міститься у вказаному пункті цього Закону, передбачає підставу звільнення прокурора з посади: реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас жодна з передбачених згаданою нормою подій, не мала місця. Не містить вказівки на будь-яку із цих подій (реорганізація, ліквідація чи скорочення кількості) й оскаржуваний наказ. Ліквідації чи перетворення Прокуратури Закарпатської області як юридичної особи не відбувалося. Скорочення штату прокурорів Прокуратури Закарпатської області також не відбувалося.
2.2. Позивач заперечував можливість застосування у разі його звільнення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі також - Закон № 113-ІХ).
ОСОБА_1 зазначав, що застосування норми, викладеної у вказаному пункті, було б можливим тільки за умови настання події, що передбачена в пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру": реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
2.3. Також позивач зазначав, що він подав Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами проведення другого етапу атестації прокурорів третя кадрова комісія прийняла рішення від 9 червня 2020 року № 11 про неуспішне проходження позивачем атестації.
2.4. На думку позивача, атестація прокурорів була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, рішення атестаційної комісії було також прийнято з порушенням, що відповідно призвело до прийняття незаконного наказу про його звільнення із займаної посади.
2.5. Позивач вказує, що незаконність оскаржуваного наказу та рішення, на підставі якого цей наказ було видано зумовлена тим, що предмет атестації, визначений п. 5 Порядку атестації, відрізняється від предмета атестації, визначеного Законом, та додатково містить вимогу, окрім професійної компетентності прокурора, ще й оцінку загальних здібностей та навичок.
Водночас Генерального прокурора уповноважено Законом лише на визначення порядку та етапів проведення атестації (п.п. 9, 13 Розділу II Закону України № 113-ІХ), проте повноваженнями на зміну чи встановлення предмета атестації Генеральний прокурор не наділений.
2.6. Перший етап атестації - складання іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач пройшов успішно, отримавши 85 балів. Дана обставина визнана відповідачем, що підтверджується фактом допуску позивача до наступного етапу атестації.
Однак, рішенням кадрової комісії № 3 від 09 червня 2020 року № 11 було встановлено неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп?ютерної техніки.
Підставами для висновку про неуспішне проходження атестації позивачем стало те, що позивач за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 78 балів, що є менше прохідного балу (93) для успішного складення іспиту, та позивач у зв?язку з цим не був допущений до етапу проходження співбесіди.
2.7. ОСОБА_1 вважає, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп?ютерної техніки не є підставою для застосування п.п.2 п. 19 Розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", оскільки тестування на загальні здібності та навички, не є предметом атестації. Відтак, дана обставина не може слугувати підставою для звільнення в тому числі й відповідно до наведеної норми.
2.8. В обґрунтування позову, позивач також вказує на те, що відповідач жодним чином навіть не звернув увагу на обставини, повідомлені позивачем, щодо технічних збоїв роботи комп?ютерної системи, що на думку позивача має наслідком те, що результати іспиту не можуть бути підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації.
2.9. Крім того, позивач зазначає, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття, однак рішення кадрової комісії, на яке міститься покликання в оскаржуваному наказі, такій вимозі не відповідає, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин його прийняття.
Незаконність звільнення тягне подальші похідні позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Відповідачі Офіс Генерального прокурора та Закарпатська Обласна прокуратура позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзивах на позов зазначали, що на виконання Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ та відповідно до заяви позивача останнього було допущено до проведення атестації, яка здійснювалася відповідними кадровими комісіями. Прохідний бал для успішного складання іспиту (другий етап атестації), визначений наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105, та становить 93 бали.
Позивач успішно склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Водночас за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрав 78 балів, що, з урахуванням наказу Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105, є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Результати тестування зафіксовано у відповідних відомостях, в яких він підтвердив їх правильність власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-яких зауважень з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не вказано.
Відповідачі також уважають норми Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" спеціальними та такими, що мають пріоритет над іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, наказ Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, не скасований, чинний, належним чином був оприлюднений на вебсайті Генеральної прокуратури України.
Щодо тверджень позивача про порушення його конституційних прав Законом № 113-ІХ і Порядком № 221, то відповідачі зазначили, що вказані акти не визнані неконституційними Конституційним Судом України.
Щодо відсутності факту реорганізації, ліквідації органу прокуратури, де працював позивач, чи скорочення штату прокурорів відповідачі у відзиві вказали, що такі факти не мали місця. Водночас відповідачі уважають, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у цьому разі є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Прокуратури Закарпатської області.
Окремо вказували, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур, їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, а тому саме відповідні кадрові комісії, утворені наказом Генерального прокурора, уповноважені проводити відповідну атестацію прокурорів.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 8 лютого 2021 року позов задовольнив повністю.
4.1. Визнав дії Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп?ютерної техніки - протиправними.
4.2. Визнав протиправним та скасував рішення кадрової комісії № 3 від 09 червня 2020 року № 11 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп?ютерної техніки".
4.3. Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Закарпатської області від 13 серпня 2020 року № 349к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
4.4. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області днем 18 серпня 2020 року.
4.5. Стягнув з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 169 108,80 (сто шістдесят дев?ять тисяч сто вісім гривень вісімдесят копійок) з відрахуванням податків, зборів та обов?язкових платежів.
4.6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 14 797,30 гривень з відрахуванням податків, зборів та обов?язкових платежів допустив до негайного виконання.
5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року залишив без змін.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення третьої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 другого етапу іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки є передчасним, не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки кадровою комісією не було надано оцінку всім обставинам, тому підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представники відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури - подали касаційні скарги (№К/9901/21470/21, №К/9901/22117/21), з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: автори стверджують про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (звільнення прокурора у разі неуспішного проходження ним атестації).
7.1. У скаргах представники відповідачів просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Позивач відзиви на касаційні скарги не подав.
9. Верховний Суд ухвалою від 6 липня 2021 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури об`єднав в одне провадження під № К/9901/21470/21.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2011 року працював в органах прокуратури України на різних посадах.
11. З 18 грудня 2019 року позивач працював на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області.
12. 19 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" яким, зокрема, передбачено обов?язкове проходження атестації чинними працівниками органів прокуратури України.
13. 03 жовтня 2019 року Генеральний прокурор видав наказ № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Цей Порядок установив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Поряд з іншими нормами Порядок № 221 передбачає, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
14. 11 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію.
15. За результатом проходження першого етапу атестації відповідно до відомостей про результати тестування на знання та уміння в застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 85 балів і був допущений до другого етапу атестації.
16. За результатом складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп??ютерної техніки позивач набрав 78 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту.
17. Рішенням третьої кадрової комісії від 9 червня 2020 року № 11, у зв`язку з набранням позивачем 78 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, ОСОБА_1 не було допущено до етапу проходження співбесіди та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
18. Наказом прокурора Закарпатської області від 13 серпня 2020 року № 349к, з посиланням на статтю 11, пункт 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", пункт 3, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 17 серпня 2020 року.
19. Не погодившись із рішенням третьої кадрової комісії від 9 червня 2020 року № 11 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" та наказом прокурора Закарпатської області від 13 серпня 2020 року № 349к про звільнення ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Висновки Верховного Суду.
20. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
24. Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
25. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
26. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
27. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
28. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
28.1. Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
28.2. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
29. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
30. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
31. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
32. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
33. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
34. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
35. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
36. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
37. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
38. Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
39. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
40. Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" (зі змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.