РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №800/363/16
адміністративне провадження № П/9901/207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Подосінова А.О.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення №119/бо-16 від 21 червня 2016 року, встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
В червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія, відповідач) про скасування рішення Комісії №119/бо-16 від 21 червня 2016 року про припинення розгляду її заяви про призначення на посаду судді безстроково.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про те, що працювала на посаді судді Дніпровського районного суду м.Києва з 16 липня 2009 року по 28 березня 2016 року і підставою її звільнення стало рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 18 грудня 2015 року, яким в діях судді встановлено порушення присяги у зв`язку з виконанням службових обов`язків під час подій 2013 - 2014 років та на основі якого в подальшому були видані відповідний Указ Президента України від 16 лютого 2016 року та наказ голови Дніпровського районного суду м.Києва від 28 березня 2016 року.
Вважаючи, що вона завжди виконувала свої службові обов`язки з дотриманням вимог законності та справедливості, ОСОБА_1 оскаржила вищевказані рішення ВРЮ, Указ Президента України та наказ голови Дніпровського районного суду м.Києва в судовому порядку.
Проте, незважаючи на такі обставини, ВККСУ своїм рішенням від 21 червня 2016 року за №119/бо-16 припинила розгляд заяви ОСОБА_1 про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково, залишивши без задоволення клопотання останньої про відкладення розгляду цієї заяви до вирішення всіх пов`язаних із цим питанням судових справ.
Також позивач вказує, що в разі поновлення її на посаді судді рішення Комісії від 21 червня 2016 року перешкоджатиме подальшому процесу набуття нею статусу судді безстроково, у зв`язку із чим вона і звернулась до суду з позовом у даній справі.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) за №19-6834/16 від 05 серпня 2016 року на позовну заяву просив залишити останню без задоволення, зазначаючи, що 17 грудня 2013 року до ВККСУ надійшла заява судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 про рекомендування її для обрання на посаду судді безстроково.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, що діяла на час спірних відносин; далі - Закон №2453) суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.
За змістом частини 1 статті 51 Закону №2453 суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Втім, оскільки Указом Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва у зв`язку з порушенням присяги, вона втратила статус кандидата на обрання на посаду судді безстроково, внаслідок чого Комісією було прийнято оскаржуване у даній справі рішення №119/бо-16 від 21 червня 2016 року про припинення розгляду заяви останньої про рекомендування для обрання на таку посаду.
В той же час, позивач жодним чином не обґрунтувала, в чому саме полягала незаконність оскаржуваного рішення Комісії у момент його прийняття, як і не надала доказів в підтвердження своїх вимог про його скасування.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2016 року відкрив провадження у даній справі, а ухвалою від 09 серпня 2016 року зупинив його на підставі пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) до набрання законної сили рішеннями Вищого адміністративного суду України у справах №П/800/511/15 та №П/800/136/16.
В подальшому позовна заява у відповідності до пункту 5 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII (що набрав чинності 15 грудня 2017 року) передана з Вищого адміністративного суду України на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Так, згідно із пунктом 5 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою від 01 липня 2020 року Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 та зупинив провадження у даній справі №800/363/16 до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України у справі №800/511/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва за порушення присяги" та рішенням Верховного Суду у справі №800/136/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року (в частині звільнення її з посади судді), поновлення на посаді судді.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року провадження у справі поновлено, оскільки на підставі інформації, наявної в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що 09 вересня 2021 року Верховним Судом у справі №800/511/15 (адміністративне провадження №А/9901/48/18) ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні заяви Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року у справі №800/511/15 (тобто з цієї дати остання набрало законної сили); крім того, цим же судом 02 листопада 2021 року прийнято рішення у справі №800/136/16 (адміністративне провадження №П/9901/168/18), яке набрало законної сили 07 грудня 2021 року та яким частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправним й скасовано Указ Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року в частині звільнення судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням присяги судді.
Також, за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено до 03 серпня 2022 року.
Представник позивача в судовому засіданні висловив свої доводи та міркування стосовно обставин справи, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вже були наведені в самій позовній заяві, вимоги якої він просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Указом Президента України від 22 червня 2009 року №465/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва строком на п`ять років.
17 грудня 2013 року позивач звернулась до Комісії з заявою про рекомендування її для обрання на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва безстроково.
Також, судом з`ясовано, що 18 грудня 2015 року ВРЮ за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача прийнято рішення №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 за порушенням присяги", відповідно до якого ВРЮ, вважаючи, що суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 допустила грубі порушення закону, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади, прийшла до висновку про наявність підстав для звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги.
Указом Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з порушенням присяги судді.
В подальшому, ВККСУ, розглянувши заяву ОСОБА_1 про рекомендування її для обрання на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва безстроково, прийняла рішення від 21 червня 2016 року №119/бо-16, відповідно до якого припинила її розгляд.
Мотивуючи таке рішення, Комісія зазначила, що оскільки ОСОБА_1 звільнена з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва та не здійснює правосуддя, то вона втратила статус кандидата, стосовно якого може розглядатись питання про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково.
Не погоджуючись із прийнятим Комісією рішенням №119/бо-16 від 21 червня 2016 року про припинення розгляду її заяви про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Частина 2 статті 19 Конституції України:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 43 Конституції України:
- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частина 1 статті 126 Конституції України:
- незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Частина 1 статті 128 Конституції України:
- перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
Частина 1 статті 52 Закону №2453:
- суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Пункт 15 частини 1 статті 66 Закону №2453:
- призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: <…> прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді. прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.
Стаття 74 Закону №2453:
- призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів на посаду судді <…>;
- Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції.
Стаття 76 Закону №2453:
- суддя, строк повноважень якого закінчується, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому;
- обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку: 1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації; 3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, досліджує його суддівське досьє, враховує показники розгляду кандидатом за час його роботи на посаді судді та у випадках, передбачених цим Законом, - результати його кваліфікаційного оцінювання; 4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України; 5) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково.
Частина 1 статті 77 Закону №2453: