ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 804/10493/15
касаційне провадження № К/9901/39757/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя -Дурасова Ю.В., судді - Туркіна Л.П., Коршун А.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА») до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі у тексті - Інспекція, Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» подало до суду адміністративний позов до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просило: визнати протиправним і скасувати видане Дніпродзержинською об`єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 №0002192204, яким ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» нараховано податок на додану вартість у розмірі 123 755, 00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61 877, 50 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 14.07.2015 № 1704/82/04-03-22-04/37425507 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транспортна Компанія «Дніпротранснафта» (код ЄДРПОУ 37425507) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Протрансмаш» (ЄДРПОУ 39357589), ТОВ «Бенкер Ідея» (ЄДРПОУ 39357531), ТОВ «Квартал Союз» (ЄДРПОУ 38882482) за ланцюгом формування ПДВ через транзитні підприємства категорії «податкова яма»: ТОВ «Фінпраймресурс» (ЄДРПОУ 39484284), ТОВ «Крона Союз» (ЄДРПОУ 39294482), ТОВ «Амеріго Лімітед» (ЄДРПОУ 39465078), ТОВ «Глобал Продакшн ЛТД» (ЄДРПОУ 39532746), ТОВ «Рілл Групп» (ЄДРПОУ 39472965), ТОВ «Юніверс інжиніринг» (ЄДРПОУ 39529644) за період з 01.01.2015 по 30.05.2015 та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ельпіс» (ЄДРПОУ 38873148) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014», на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.
У письмових запереченнях відповідач вказує на відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, вважає, що в акті перевірки від 14.07.2015 №1704/82/04-03-22-04/37425507 вірно встановлено завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до його складу сум ПДВ за господарськими операціями з надання послуг, які не направлені на реальне настання правових наслідків та заниження ПДВ на загальну суму 123 754, 50 грн за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ельпіс» та ТОВ «Бенкер Ідея». Таким чином, представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято у відповідності до норм податкового законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.07.2015 №0002192204.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із недостовірністю даних, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем до суду не направлялись, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.06.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 07.06.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транспортна Компанія «Дніпротранснафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Протрансмаш", ТОВ "Бенкер Ідея", ТОВ "Квартал Союз" по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства категорії "податкова яма": ТОВ "Фінпраймресурс", ТОВ "Крона Союз", ТОВ "Амеріго Лімітед", ТОВ "Глобал Продакшн ЛТД", ТОВ "Рілл Групп", ТОВ "Юніверс інжиніринг" за період з 01.01.2015 по 30.05.2015 та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ельпіс" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р.
За результатами вказаної перевірки Інспекцією складений акт від 14.07.2015 №1704/82/04-03-22-04/37425507, у якому встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, н. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.1., п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) - занижено податок на додану вартість на загальну суму 123 754, 50 грн за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року, тому числі: квітень 2014 року - 62 084, 38 грн за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Ельпіс»; травень 2014 року - 49 658, 12 грн за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Ельпіс»; квітень 2015 року - 12 012, 00 грн за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Бенкер Ідея».
На підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 30.07.2015 №0002192204 про збільшення Товариству грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 61 877, 50 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу Товариство звернулось із адміністративним позовом до суду.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реального характеру проведених господарських операцій, позивачем під час судового розгляду справи були надані належним чином завірені копії документів за укладеними договорами позивача із вказаними контрагентами.
Так, судами встановлено, що ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» надавало послуги з перевезення ватажу, а через товариства «Ельпіс» та «Бенкер Ідея» надались послуги експедирування, оскільки транспортні послуги сумісно з послугами експедирування коштували дорожче. За надані послуги позивач розраховувався із підприємствами-експедиторами безготівковими коштами.
Крім того, встановлено, що між ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» (Замовник) та ТОВ «Ельпіс» (Експедитор) укладеного договір від 01.04.2014 №104 експедиторського обслуговування, за умовами п.1.1. якого: експедитор зобов`язується здійснювати від свого імені, за рахунок та за дорученням Замовника комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів Замовника, транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або Замовником, оформленням перевізних документів, а також організовувати прийом, зберігання і відправку вантажів. За дорученням Замовника Експедитор надає послуги по страхуванню вантажу. Експедиційні послуги, отримані у квітні-травні 2014 року від ТОВ «Ельпіс» позивачем віднесено у стр.06.2 "Витрати на збут" декларації з податку на прибуток за 2014 рік.
Також, між ТОВ «ТК «Дніпротранснафта» (Замовник) та ТОВ "Бенкер Ідея" (Виконавець) укладено договір від 30.03.2015 №304 експедиторського обслуговування, згідно з умовами вказаного договору Виконавець зобов`язується здійснити за дорученням Замовника послуги по супроводу автотранспорту засобами телекомунікаційного зв`язку пов`язаних з організацією перевезення вантажів Замовника.
Послуги були надані на загальну суму 72 072, 00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) у сумі 12 012, 00 грн.
Підтверджуючи факт здійснення господарських позивач надав суду Акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Судами під час розгляду справи встановлено, що на дати здійснення правовідносин контрагенти позивача: Товариства «Ельпіс» та «Бенкер Ідея» були зареєстровані як юридичні особи, а наявні у позивача належним чином оформлені первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ за цими господарськими операціями з ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея», тому у діях позивача відсутні порушення, зазначені податковим органом в акті перевірки від 14.07.2015 № 1704/82/04-03-22-04/37425507.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо хибності доводів відповідача, наданих у ході судового розгляду справи, за результатами опрацювання зібраної податкової інформації про контрагентів позивача, а саме: акта Дніпропетровської ОДПІ від 17.06.2014 №362/22-02/38873148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельпіс» та матеріалів кримінальних проваджень, згідно з яких визначено, що ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея» формуючи свій податковий кредит з ПДВ, декларували взаємини із підприємствами порушуючи діюче законодавство, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність реального характеру правочинів, оскільки податковий орган ґрунтує їх виключно на аналізі даних податкової звітності. Так, акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 ПК України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки, вона також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Зважаючи на те, що під час судового розгляду справи відповідачем не були надані достатні та належні докази відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, не доведено їх недобросовісності у визначений законом спосіб, а доводи відповідача ґрунтувались лише на інформації, зібраній із податкових баз, суди правомірно не прийняли їх до уваги.
Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 72 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, декларували податкові зобов`язання по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується АІС "Податковий блок", а також знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов`язань. Допущені контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на формування податку на прибуток.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, податку на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на нереальність здійснення операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів та актів щодо неможливості проведення їх зустрічних звірок, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, як правильно зазначено судами, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що наявність у позивача податкових накладних за господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, товарно-транспортних накладних тощо повністю підтверджують законність та реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та виконання контрагентами робіт, а отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ за господарськими операціями з придбання товарної продукції за операціями із ТОВ «Ельпіс» і ТОВ «Бенкер Ідея».
Вказані первинні документи, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідають статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV).
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.