ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2а/2370/4501/2012
касаційне провадження № К/9901/20426/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гайдаш В.А.; судді - Гаращенко В.В., Рідзель О.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бабенко К.А.; судді - Костюк Л.О., Файдюк В.В.)
у справі № 2а/2370/4501/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»
до Головного управління ДПС у Черкаській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПАТ «Азот»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2012 року № 0003502301, від 20 липня 2012 року № 0003512301, від 20 липня 2012 року № 0003492301.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2020 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про заниження позивачем доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, та, відповідно, податку на прибуток внаслідок продажу готової продукції (капролактаму, аміачної селітри, сульфату амонію, карбаміду) пов`язаним особам за цінами, меншими за звичайні понад 20 відсотків. Також звертає увагу на невключення до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, кредиторської заборгованості в розмірі 7444263,00 грн (дивідендів, невиплачених у встановлені строки та нестягнутих у судовому порядку), за якою минув строк позовної давності. Крім того, наголошує на фіктивному характері господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донавана-Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Владар Харків», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг Ком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК «АВРК-Аудит».
Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Черкаській області.
21 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 10 липня 2012 року № 111/22-11/00203826.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.11, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.71, 14.1.159, 14.1.228, 14.1.231, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.1, 137.6, 137.10 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.10 статті 138, пункту 150.1 статті 150, пункту 152.9 статті 152, підпунктів 153.2.1, 153.2.3, 153.2.6 пункту 153.2 статті 153, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з: продажем готової продукції (капролактаму, аміачної селітри, сульфату амонію, карбаміду) пов`язаним особам за цінами, меншими за звичайні понад 20 відсотків; невключенням до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, як безповоротної фінансової допомоги кредиторської заборгованості в розмірі 7444263,00 грн (дивідендів, невиплачених у встановлені строки та нестягнутих у судовому порядку), за якою минув строк позовної давності; неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Донавана-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Владар Харків», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг Ком», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК «АВРК-Аудит» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Черкаській області 20 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003502301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 120682454,00 грн за основним платежем та 5868223,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003512301, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 582812418,00 грн; № 0003492301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11063436,00 грн за основним платежем та 5531718,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім`ї; платники податку - учасники об`єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об`єднання.
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав, що оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво добрив і азотних сполук, то реалізація останнім готової продукції фірмі «NF TRADING AG» за цінами, нижчими ніж повна собівартість такої продукції, зростання вартості природного газу та електроенергії, необхідних для виробничого процесу, а також зростання вартості основних видів сировини для виготовлення готової продукції, призвела до збитковості його діяльності та зменшення ним об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Крім того, контролюючий орган посилається на те, що громадянин ОСОБА_1 є тією фізичною особою, під спільним контролем якої фактично знаходиться господарська діяльність нерезидентів «NF TRADING AG», «OSTCHEM HOLDING LIMITED» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Остхем Україна», у зв`язку з чим компанія «NF TRADING AG» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Остхем Україна» є пов`язаними з позивачем особами.
В охоплений перевіркою період між ПАТ «Азот» та фірмою «NF TRADING AG» укладено контракти на поставку капролактаму кристалічного вищого ґатунку, сульфату амонію, карбоміду марки Б.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що поставка карбаміду та аміаку здійснювалася платником за цінами, які є меншими за звичайні понад 20 відсотків.
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
До 01 січня 2013 року (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).
Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).