ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/1719/21(908/2090/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представниці Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - Смикової А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2022 (в частині задоволення вимог Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України")
у справі № 908/1719/21(908/2090/21)
за позовом Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України"
до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії
в межах справи про банкрутство- Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18.07.2019 Підприємством "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" (далі - Підприємство) подано до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Управління ДПС) Податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ), в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від`ємне значення ПДВ за червень 2019 року в розмірі 4 598 330,00 грн, а також подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4 до декларації).
Працівниками Управління ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування від`ємного значення з ПДВ за червень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2019 №21/08-01-04-02/30176950 (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого завищено: суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) на суму 4 598 330,00 грн, від`ємне значення з ПДВ за червень 2019 р., яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 73 718,00 грн, чим порушено пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
На підставі Акта перевірки Управлінням ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):
- № 0002700402 від 21.10.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 73 718,00 грн;
- № 0002690402 від 21.10.2019, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 4 598 330,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 149 582,50 грн.
Підставою для висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, стало те, що проведеною Управлінням ДПС перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій постачальниками на адресу Підприємства. Тобто, товари/послуги не постачалися та не надавалися. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг тощо) не мають юридичної сили первинних документів. І як наслідок, Підприємство неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.
Окрім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2021 відкрито провадження у справі № 908/1719/21 про банкрутство Підприємства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І.
Короткий зміст позовних вимог
19.07.2021 до суду надійшов позов Підприємства (позивач) до Управління ДПС (відповідач) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати повністю ППР № 0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1";
- визнати протиправним та скасувати повністю ППР № 0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4";
- зобов`язати Управління ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством у розмірі 4 598 330,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Управління ДПС при прийнятті рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 4 598 330, 00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 1 149 582,50 грн (ППР №0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1"), зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 73 718, 00 грн (ППР № 0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4") вийшло за межі повноважень податкового органу, встановлених ПК України, діяло не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та прийняло рішення, які суперечать законодавству.
Вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у розмірі 4 598 330, 00 грн, обґрунтована необхідністю відновлення прав позивача в повному обсязі у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2021 вказаний позов прийнято до розгляду та, враховуючи предмет та підстави позову, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження в межах справи № 908/1719/21 про банкрутство позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі №908/1719/21(908/2090/21) (суддя Юлдашев О.О.) позов задоволено; визнано протиправним та скасовано ППР № 0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1"; визнано протиправним та скасовано ППР № 0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4"; зобов`язано Управління ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством у розмірі 4 598 330,00 грн.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю вимог про скасування ППР, оскільки відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
Також суд дійшов висновку, що у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України та з метою відновлення прав позивача в повному обсязі відповідач зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, належних позивачу, задля забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування, для подальшого виконання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2022 (колегія суддів: Коваль Л.А. - головуючий, Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) апеляційну скаргу управління ДПС задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) скасовано в частині зобов`язання Управління ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством у розмірі 4 598 330,00 грн, і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, з новим розподілом судових витрат. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення у власній редакції. Здійснено перерозподіл судових витрат за подання апеляційної скарги. Видачу наказів доручено Господарському суду Запорізької області.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування ППР від 21.10.2019 за № 0002690402 та № 0002700402.
При цьому, відмовляючи в іншій частині позовних вимог, апеляційний суд зауважив, що:
- заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування в розмірі 4 598 330, 00 грн вважатиметься узгодженою з моменту набрання законної сили рішенням про скасування ППР від 21.10.2019 № № 0002690402, 0002700402. Після отримання такого судового рішення відповідач зобов`язаний самостійно внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника Підприємства. Відтак, до моменту набрання законної сили вказаного рішенням контролюючий орган не вправі вносити до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Підприємства;
- станом на час розгляду даної справи судом не встановлено, що відповідач після ухвалення такого судового рішення про скасування ППР від 21.10.2019 №№ 0002690402, 0002700402 буде ухилятись від вчинення дій, передбачених пунктом 200.15 статті 200 ПК України;
- правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив про неправильність обрахунку судом першої інстанції суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач - Управління ДПС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати повністю рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2022 в частині задоволених вимог Підприємства, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В якості підстави касаційного оскарження Управління ДПС зазначає обставини, визначені пунктами 1,4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.05.2021 у справі № 2а/2470/1937/11. Також скаржник вказує, що судами не надано належної оцінки доводам відповідача, не досліджено первинних документів, що призвело до порушення норм процесуального права та прийняття неправильного рішення зі справи.
Вказані порушення, на думку скаржника, полягають у наступному:
- судами попередніх інстанцій не враховано висновку Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.05.2021 у справі № 2а/2470/1937/11, згідно якого застосування нульової ставки оподаткування ПДВ, передбаченої пунктом 8 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України можливе за умови дотримання наступного критерію - товари та послуги мають бути виготовленими безпосередньо таким підприємством. Для того щоб вважати відповідну діяльність безпосереднім виготовленням необхідно, щоб під час такої діяльності працівниками підприємства здійснювалася саме переробка (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, поряд із понесенням на зазначену переробку суми витрат у розмірі не меншому ніж 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів. Під переробкою слід розуміти такий технологічний процес, що здійснюється на підприємстві, внаслідок якого змінюється форма, властивості чи склад сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів (у тому числі готової продукції) задля отримання нової продукції. Така переробка має бути наслідком трудової діяльності працівників зазначених підприємств, на що також вказував і Верховний Суд України в постанові від 30.09.2009 у справі № 21-1300во09;
- судами залишено поза увагою, що у цій справі така переробка вживаного одягу не відбувалась внаслідок трудової діяльності осіб з інвалідністю. Більшість осіб з інвалідністю, які перебували у трудових відносинах з Підприємством та були допитані в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32020080000000010, повідомили слідству про свою непричетність до господарської діяльності підприємства та їх формального туди працевлаштування за певну винагороду;
- суди не врахували, що Підприємство не мало право застосовувати пільгову ставку оподаткування ПДВ, передбаченої пунктом 8 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України,
- судами не надано належної оцінки відповідним обставинам щодо нездійснення Підприємством операцій з переробки покупних товарів, а також доказам, що їх підтверджують, зокрема: договору про надання послуг із перевезення вантажу № 0102-19 від 01.02.2019 та товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, договору поставки № 426 від 22.03.2019, видаткових накладних, звітів за формою № 1 ДФ; також суди не аналізували інформацію про кількість працюючих на зазначених підприємствах, кримінального провадження за підозрою директора Підприємства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу Управління ДПС без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в частині скасування ППР) та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Наведені у відзиві аргументи позивача (Підприємства) зводяться до такого:
- висновки відповідача про відсутність можливостей у контрагентів позивача щодо поставки товарів та послуг, відсутність трудових ресурсів і виробничих потужностей є помилковими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами;
- матеріали даної справи підтверджують, що Управління ДПС не ініціювало та не проводило зустрічних звірок контрагентів позивача в порядку статті 73 ПК України в цілях з`ясування джерела послуг та наявності трудових та виробничих ресурсів у контрагентів;
- протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, проміжні ухвали слідчих суддів можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, ухвали слідчих суддів та інші матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в господарському судочинстві;
- в Акті перевірки відсутні будь-які зауваження з боку перевіряючих до первинної Фінансово- розрахункової документації щодо відносин позивача з контрагентами. Крім того, в Акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.
- жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норми щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже позивач не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у т.ч. порушення податкового законодавства (якщо останнє має місце)
- твердження відповідача в касаційній скарзі відносно того, що позивач не мав право застосовувати пільгову ставку оподаткування ПДВ, передбачену пунктом 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України, не заслуговує на увагу, оскільки: 1) ці обставини не були предметом перевірки та не відображені в Акті перевірки, відповідно не враховувались під час винесення оспорюваних ППР від 21.10.2019 за № 0002690402 та № 0002700402; 2) твердження відповідача про те, що працівники були оформлені номінально на підприємстві, не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами.
Також у прохальній частині поданого відзиву міститься клопотання про розгляд справи без участі представника Підприємства.
Касаційне провадження
20.06.2022 до Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1719/21(908/2090/21) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2022 (в частині задоволених вимог Підприємства) у справі № 908/1719/21(908/2090/21); призначено касаційну скаргу до розгляду на 27.07.2022 о 11:50 год.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2022, зокрема, задоволено клопотання Управління ДПС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання 02.02.2022 відбулось за участі у режимі відеоконференції представниці Управління ДПС, яка надала пояснення у справі. Оскільки поданий позивачем відзив на касаційну скаргу містив клопотання про розгляд справи без участі представника Підприємства, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій: (1) застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.05.2021 у справі № 2а/2470/1937/11; (2) неналежно досліджено обставини та не надано відповідної оцінки доказам у справі.
Тож предметом касаційного дослідження згідно вимог 300 ГПК України є перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування ППР мотивовано обґрунтованістю цих вимог, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку, а товар отриманий від контрагентів мав реальний і товарний характер та був використаний в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних ППР є неправомірним.
Так, приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.
Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом норм статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються лише за результатами господарських операцій і мають бути достовірними. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у нормі статті 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Здійснивши аналіз зібраних у цій справі доказів та керуючись нормами пункту 4 частини другої статті 129 Конституції України, частин другої-третьої статті 13, статей 73, 74, 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій встановили, що:
- за договором оренди об`єкту нерухомості № 01-02/2019/8 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ "Рома-Інвест" (Орендодавець) та Підприємством (Орендар), між сторонами були належним чином проведені всі взаєморозрахунки, що підтверджується банківською випискою. Факт передачі майна позивачу у тимчасове платне користування на певний строк підтверджено відповідним актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2019. На підставі настання першої події, визначеної пунктом 198.2 статті 198 ПК України, контрагентом позивача було виписані податкові накладні від 28.02.2019 за № 2802070, від 29.03.2019 за № 2903001, від 30.04.2019 за № 3004072, від 17.05.2019 за № 1705001, від 31.05.2019 за № 3105078, які були прийняті та зареєстровані органами ДПС України;
- за договором суборенди швейного цеху № 1903 від 02.02.2019, укладеного між ТОВ "Євро-СП" (Суборендодавець) та Підприємством (Суборендар), між сторонами були належним чином проведені всі взаєморозрахунки, що підтверджується банківською випискою. Факт передачі майна підтверджено відповідним актом прийому-передачі приміщення. На підставі настання першої події, визначеної пунктом 198.2 статті 198 ПК України, контрагентом позивача було виписані податкові накладні від 28.02.2019 за № 7, від 29.03.2019 за № 6, від 30.04.2019 за № 11, які були прийняті та зареєстровані органами ДПС України;