ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 751/7320/20
провадження № 51-555км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Лагнюк М.М.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
засуджений ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
законний представник засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
захисник Ніцу І.Г.,
прокурор Дехтярук О.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Ніцу Ігоря Георгійовичана вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010004467, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.393 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Більшість доводів касаційних скарг засудженого та захисника є аналогічними. На їх думку, рішення суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах, яким не надано будь - якої правової оцінки, а саме даних відеозапису з камер відеоспостереження ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» та паперового зошита, вилученого в особистих речах ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів і дозволу на обшук, що свідчить про порушення вимог ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК України).
Вказують, що у судах першої та апеляційної інстанцій рішення приймалися незаконним складом суду, оскільки судді, які ухвалювали рішення стосовно засудженого ОСОБА_1 у рамках іншого кримінального провадження, зобов`язані були заявити самовідвід з метою недопущення упередженості, необ`єктивності та неповноти при розгляді справи по суті.
Також зазначають, що в судових рішеннях безпідставно інкриміновано повторність вчинення злочину, як зазначено у висновку органу пробації, який, на їх думку, є необ`єктивним, стверджують про відсутність умислу в діях ОСОБА_1 , неврахування мотиву вчинення злочину, який полягав у тому, щоб привернути увагу до іншої кримінальної справи, у якій його несправедливо обвинувачують. Крім того, засуджений у своїй касаційній скарзі зазначає про порушення його права на захист, оскільки поведінка його захисника в суді першої інстанції була пасивною, без належного виконання своїх обов`язків щодо захисту його інтересів.
Вказує, що суд першої інстанції при стягненні витрат за проведення експертизи не з`ясував його майновий стан, наявність власних коштів чи будь - якого іншого доходу, а суд апеляційної інстанції залишив цей факт поза увагою.
Захисник у своїй скарзі наголошує на відсутності в матеріалах кримінального провадження наказу про призначення спеціально уповноважених слідчих, що призвело до недопустимості всіх зібраних доказів.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15,ч.2 ст.393 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За вироком Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу захисника Кручек О.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Як установили суди, відповідно до ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020270280000028 від 28 січня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст.115 КК України, неповнолітньому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2020 року. Таким чином, ОСОБА_1 станом на 01.07.2020 на законних підставах утримувався під вартою у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», яка розташована на вул. Ремісничій, буд.2 у м. Чернігові, та, відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», є установою попереднього ув`язнення.
Перебуваючи під вартою, ОСОБА_1 ознайомився з вимогами Закону України «Про попереднє ув`язнення», Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5, з кордонами охоронюваної зони, порядком та умовами утримання, попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 391-393 КК України.
Однак, 01 липня 2020 року, в період часу з 16:20 до 17:00, ОСОБА_1 спільно з неповнолітнім ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел на здійснення втечі з-під варти, заздалегідь підготувавши знаряддя та засоби для вчинення зазначених дій, усвідомлюючи те, що в них немає будь-яких підстав для залишення місця попереднього ув`язнення, знаходячись у підземному переході, який розташований між корпусним режимним приміщенням і приміщенням банного комплексу (лазні) СІЗО, та прямуючи до приміщення банного комплексу під супроводом працівника установи - молодшого інспектора відділу режиму й охорони Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 , відповідно до графіку відвідування банного комплексу ув`язненими на липень 2020 року, знаючи та розуміючи наслідки своїх дій, а також бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю належного контролю за ними зі сторони ОСОБА_4 , здійснили на нього напад, поєднаний із насильством, з метою заволодіння ключем спеціального типу і подальшого його використання для відкриття дверей, решіток режимних приміщень для залишення охоронюваної зони установи.
Так, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 повалили потерпілого на підлогу, після чого нанесли йому спільно руками не менше 7 ударів у різні частини тіла. У результаті насильницьких дій ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта № 337 від 02 липня 2020 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді синців та забою м`яких тканин шиї, тулубу, правої верхньої кінцівки, саден тулубу, обох верхніх кінцівок, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров`я.
Реалізуючи намір вчинити втечу з-під варти, заволодівши ключем спеціального типу, який знаходився при собі в інспектора ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без будь-якого дозволу працівників установи, через підземний перехід та банний комплекс (лазню) вибігли до внутрішнього режимного двору установи, попрямували до дверей прогулянкового двору СІЗО, та намагались її відчинити, а в подальшому побігли у зворотному напрямку, але з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані працівниками Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» у межах внутрішнього режимного двору установи.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник, засуджений та його законний представник підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечила доводам касаційних скарг, просила залишити судові рішення без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду. Тобто, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.
Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто, рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 393 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду.