ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 170/1037/20
провадження № 51-1706км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Єременка М.В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Панасюка І.І.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів Кирилюк-Гуж Д.С. і Панасюка І.І. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Волинського апеляційного суду від 3 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019030210000240, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шацького районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені
ст. 76 КК, - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат та арешту майна у кримінальному провадженні.
3 червня 2022 року Волинський апеляційний суд зазначений вирок місцевого суду
у частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Крім того, суд ухвалив вважати доведеною при формулюванні обвинувачення ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.
В іншій частині вирок залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада
2019 року близько 01:10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «АУДІ 100», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Незалежності в смт Шацьк Волинської області, неподалік перехрестя з вул. Вересневою
(17 Вересня), на ділянці дороги, що має по одній смузі руху в обох напрямках, проявив власну необережність та недбалість, неуважно стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перевищив максимальну дозволену в населеному пункті швидкість 50 км/год, внаслідок чого з моменту об`єктивного виявлення перешкоди для руху не зміг вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась у попутному напрямку по проїжджій частині дороги по правій смузі руху. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.
У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення ОСОБА_1 п. 1.5, п. 2.3 (б), (д), п. 12.3, п. 12.4 та п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Кирилюк-Гуж Д.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, посилається на те, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 404, 419, 420 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), не навів переконливих мотивів на спростування доводів сторони захисту, наведених у запереченні на апеляційну скаргу прокурора, не обґрунтував свого рішення належним чином, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
Захисник вважає, що акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів № 229 та висновок щодо результатів медичного огляду від 16 листопада 2019 року, на які послався суд апеляційної інстанції, є недостовірними та недопустимими доказами, оскільки складені з численними порушеннями вимог законодавства, до того ж, цей огляд проведено лікарем який не пройшов відповідного навчання та не мав допуску до медичних оглядів на стан сп`яніння. Крім того, акт медичного огляду є суперечливим за своїм змістом і сумнівним щодо достовірності викладених у ньому відомостей, містить недоліки та отриманий поза межами досудового розслідування, з порушенням вимог КПК, до внесення відомостей в ЄРДР, без відповідного дозволу суду. Звертає увагу на те, що час складання медичного висновку щодо результатів медичного огляду, який є похідним від акта медичного огляду і має складатись на його підставі, передував часу складання медичного акта. Зауважує, що показання свідка - лікаря ОСОБА_3 не відповідають його дійсним показанням у судовому засіданні і не підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що судом апеляційної інстанції поза «розумним сумнівом» не доведено те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.
Також захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам
ч. 3 ст. 404 КПК, за власною ініціативою частково повторно дослідив докази у справі, якими було обґрунтовано рішення суду першої інстанції, та дійшов висновку щодо іншої юридичної оцінки дій ОСОБА_1 .
Крім того, цей суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 , не врахував думку потерпілої.
Захисник Панасюк І.І. у касаційній скарзі не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікацію його дій за цим Законом просить скасувати вироки місцевого та апеляційного суду щодо засудженого і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Суть доводів скарги захисника зводиться до тверджень про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які би поза «розумним сумнівом» підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а показанням свідків, які цих обставин не засвідчили, суд при ухваленні вироку дав неправильну оцінку. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції належним чином не оцінив доводи захисника засудженого - Кирилюк-Гуж Д.С. про визнання недопустимим доказом акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від
16 листопада 2019 року № 229, оскільки його оригінал був отриманий у позапроцесуальний спосіб без відповідного дозволу суду.
Також, на думку захисника, всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд за власною ініціативою частково повторно дослідив докази у справі, якими було обґрунтовано рішення суду першої інстанції, та дійшов висновку щодо іншої юридичної оцінки дій ОСОБА_1 .
Крім того, за твердженням захисника, призначене судом апеляційної інстанції
ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Цей суд, усупереч вимогам закону, не врахував даних про особу ОСОБА_1 , інших пом`якшуючих покарання обставин, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність його ізоляції від суспільства.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги потерпіла посилається на надмірну суворість та несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання. За її твердженням, апеляційний суд усупереч вимогам закону не врахував даних про особу ОСОБА_1 , його щирого каяття, повного відшкодування шкоди, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді реального позбавлення волі. Крім того, потерпіла не погоджується з висновками суду про те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.