Постанова
Іменем України
05 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2-206/08
провадження № 61-5104св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування на земельну частку (пай).
Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну частку (пай), розміром 2, 69 га, яка перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Чапаєва» (далі - КСП «Чапаєва»), реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив «Снивода» (далі - СВК «Снивода»), с. Жигалівка Калинівського району Вінницької області, яка йому належала на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 17 грудня 2007 року, серія РН № 042528.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Остання на спадщину не претендує, оскільки відмовилася від неї, подавши відповідну заяву.
Позивачка зазначила, що після смерті батька спадщину вона фактично прийняла. Сертифікат на право на земельну частку (пай), оформлений на ім`я ОСОБА_4 , та інші документи знаходяться у неї. Однак, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки в установлений законом строк не подала відповідну заяву до нотаріальної контори.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року позов задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жигалівка Калинівського району Вінницької області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай), площею 2, 69 умовних кадастрових гектарів, вартістю 27 107, 00 грн, яка перебуває в колективній власності КСП «Чапаєва» (реорганізованого у СВК «Снивода») с. Жигалівка Калинівського району Вінницької області, що належала померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія РН № 042528 від 17 грудня 2007 року, виданого Калинівською райдержадміністрацією, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Жигалівка Калинівського району Вінницької області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обгрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 , як особа, яка не була залучена до участі у справі, 29 червня 2021 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на нього.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначила, що є спадкоємцем за заповітом, а тому суд першої інстанції ухвалив рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі.
При цьому заявниця просила суд поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження було задоволено. Суд поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року та залишив апеляційну скаргу без руху, надавши заявнику строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_3 була задоволена, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування на земельну частку (пай).
Не погодившись з такими судовими рішеннями апеляційного суду, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2021 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року було скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Скасовуючи зазначені судові рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2021 року, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, порушив приписи цивільного процесуального кодексу, зокрема статті 294 ЦПК України 2004 року, у зв`язку із чим ухвалою від 26 липня 2021 року необґрунтовано відкрив апеляційне провадження у справі, а постановою від 21 вересня 2021 року переглянув судове рішення.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року за клопотанням ОСОБА_3 неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме - роз`яснено право на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 13 лютого 2008 року з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Також роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд урахував, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана з пропуском встановленого законом строку та наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що пропущений строк поновленню не підлягає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі.
У касаційній скарзі заявниця просила суд скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
08 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.