Постанова
Іменем України
05 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 462/3763/18
провадження № 61-1166св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Прокуратура Львівської області, правонаступником якої є Львівська обласна прокуратура, Залізничний відділ поліції Головного управління національної поліції у Львівській області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 04 червня 2019 року у складі судді Бориславського Ю. Л. та постанову Львівського апеляційного суду
від 21 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Крайник Н. П.,
Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Львівської області, правонаступником якої є Львівська обласна прокуратура, Залізничного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області (далі - Залізничний ВП ГУНП
у Львівській області) про солідарне стягнення матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області проводить досудове розслідування кримінального провадження
від 23 листопада 2012 року № 12012150060000009 за заявою ОСОБА_1 щодо незаконного захоплення майна з приміщення магазину представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпіє-Л» (далі - ТОВ «Айпіє-Л»).
На даний час досудове розслідування не завершене, відтак, має місце бездіяльність відповідачів, яка полягає у затягуванні проведення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася із скаргами на бездіяльність відповідачів, однак відповіді не отримала, у зв`язку з чим їй було завдано майнову шкоду у розмірі 1 500 000 грн.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд солідарно стягнути на її користь з Прокуратури Львівської області, Залізничного ВП ГУНП
у Львівській області матеріальну шкоду у розмірі 1 500 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 04 червня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 04 червня 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) органів досудового слідства та прокуратури щодо розгляду кримінального провадження та матеріальною шкодою, на яку вказувала позивачка. Крім того, Залізничний ВП ГУНП у Львівській області не є належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не врахували наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів та заподіянням позивачці майнової шкоди. Разом з тим, Прокуратурою Львівської області та Залізничним ВП ГУНП
у Львівській області внаслідок своєї бездіяльності не здійснюється розслідування факту самовільного захоплення товару, грошей, торговельного обладнання позивачки із приміщення № НОМЕР_1 ринку «Південний», чим завдано останній матеріальну шкоду.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2021 року Львівська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 23 листопада 2012 року Слідчим відділом Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області
(далі - СВ Залізничного РВ Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 12012150060000009 за зверненням ОСОБА_1 щодо неправомірних дій адміністрації ТОВ «Айпіє-Л» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 356 КК України. У даному провадженні позивачка визнана потерпілою.
Відповідно до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 23 листопада 2012 року
№ 12012150060000009, постановами СВ Залізничного РВ Львівського
МУ ГУ МВС України у Львівській області кримінальне провадження неодноразово закривалося у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, однак такі, в подальшому, через неповноту проведення досудового розслідування за результатами розгляду скарг заявника скасовувались слідчим суддею.
Згідно з довідкою про результати розгляду рапорту управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області щодо перевірки стану досудового розслідування у кримінальному провадженні від 04 березня 2019 року № 12012150060000009 стан досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні неодноразово заслуховувався на оперативних нарадах при керівництві Львівської місцевої прокуратури № 2, в тому числі за участю потерпілої, зокрема
08 та 13 березня 2017 року, а також 04 червня 2018 року. У ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не здобуто достатньо доказів для повідомлення будь-яким особам про підозру та скерування обвинувального акта до суду для розгляду по суті. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває по даний час та перебуває на контролі Львівської місцевої прокуратури № 2.
Відповідно до копії листа від 01 квітня 2019 року за підписом начальника Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, адресованого ОСОБА_1 , на даний час досудове розслідування кримінального провадження від 23 листопада 2012 року № 12012150060000009 триває, провадяться необхідні слідчі (розшукові) дії для встановлення усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Щодо бездіяльності, яка, на думку ОСОБА_1 , прослідковується у діях працівників поліції та прокуратури під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, то відповідно до статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачені рішення, дії (бездіяльність) слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на їх оскарження. Розгляд скарг на такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора відповідно до статті 306 КПК України здійснюється слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченого КПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції
та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.