Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/10409/18
провадження № 61-5799ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Зуєвою Іриною Іванівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 06 січня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, а також до договору про надання правової допомоги 06 січня 2018 року між ними укладена угода № 2, якою визначений розмір адвокатської винагороди.
Зазначав, що він виконав свої зобов`язання за договором, а відповідачка не розрахувалась в повному обсязі, а саме не сплатила йому 25 % вартості отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу, так як ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 отримала спадщину у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , і два контейнери: 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Южна в м. Одеса та 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Ринкова в м. Одеса , що розташовані на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» (далі - ТОВ «Промтоварний ринок»).
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором про надання правової допомоги від 06 січня 2018 року № 02 у розмірі 25 % вартості спадкового майна, що отримано ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та 2-х контейнерів: 3-х футового контейнеру під № НОМЕР_2 по вул. Южна , 5-ти футового контейнеру під № НОМЕР_1 по вул. Ринкова , що розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок».
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним абзац другий пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 02 від 06 січня 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , а саме: «Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу».
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 06 січня 2018 року між сторонами укладений договір про надання правової допомоги, а також до договору про надання правової допомоги 06 січня 2018 року між сторонами укладена угода № 2, якою визначено порядок розрахунків.
Зазначала, що за домовленістю сторін вона мала сплатити 10 000,00 грн одноразовим платежем, а у разі позитивного результату ще сплатити адвокату 5 % від отриманого майна, що було предметом позовної заяви, а саме 3-х футового контейнеру під № НОМЕР_2 та 5-ти футового контейнеру під № НОМЕР_1.
При цьому зазначила, що угоду № 2 вона підписала, не читаючи, а копію ОСОБА_1 їй не надав.
Натомість до позовної заяви ОСОБА_1 додав додаткову угоду, пунктом 2 якої передбачено, що після виконання обов`язків за зазначеним договором, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 вона сплачує 25 % від отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу, тобто адвокат Гузь Г. В. самостійно фактично визначив винагороду за досягнення позитивного рішення у справі, чим ввів її в оману щодо виду та ціни послуг, що надаються, чим порушив положення частини першої статті 203 ЦК України.
Зазначала, що така винагорода не відповідає принципу справедливості, розумності та співмірності наданих послуг.
Вказувала на те, що адвокат претендує отримати винагороду у розмірі 25 % від усього спадкового майна, включаючи квартиру АДРЕСА_1 , проте позовні вимоги у справі, в якій адвокат представляв її інтереси, стосувались визнання права власності на контейнери, а не на квартиру.
Зазначала, що така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Досягнення позитивного результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг, захист та представництво інтересів при розгляді справи про спадкування.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 462/9002/14-ц (провадження № 61-9880св18), у якій зазначено, що, реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Отже, включення до умов договору про надання юридичних послуг абзацу 2 у пункті 2 про винагороду адвокату за результат судового розгляду справи № 521/20103/15-ц, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.
16 квітня 2019 року протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі судді Огренич І. В. від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним абзац другий пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 2 від 06 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: «Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна, як винагороду за виконану роботу».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним абзацу 2 пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 2 від 06 січня 2018 року за досягнення позитивного рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Включення в умови договору про надання юридичних послуг абзац 2 в пункті 2 про винагороду адвокату за результат судового розгляду справи № 521/20103/15-ц, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги 192 285,95 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 000,00 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4 805,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що пунктом 2 угоди № 2 до договору про надання правової допомоги сторони узгодили сплату адвокату винагороди за виконану ним роботу у фіксованій сумі - 25 % від вартості спадкового майна, яка є складовою частиною гонорару адвоката Гузь Г. В., волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні договору було вільним, а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Установивши, що ОСОБА_2 не виконала умов договору, а саме не сплатила адвокату 25 % від отриманого спадкового майна, апеляційний суд, враховуючи звіт з визначення ринкової вартості майна ОСОБА_3 , який складений 06 вересня 2019 року ПП «Дельта-Консалтінг» на замовлення ОСОБА_1 , дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання правової допомоги у розмірі 192 285,95 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Зуєвої І. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що 06 січня 2018 року між нею та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якої ОСОБА_1 надає їй юридичну допомогу, захищає та представляє її інтереси як представник при розгляді справи про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та здійснює захист її майнових прав у судах та правоохоронних органах. Для зручності розрахунків того ж дня між ними укладена додаткова угода до вказаного договору, в якій визначено порядок розрахунків, а саме передбачено, що вона сплачує 10 000,00 грн одноразовим платежем, а у разі позитивного результату ще сплачує 5 % від вартості отриманого майна, яке було предметом позовної заяви, а саме трифутового контейнеру під № НОМЕР_2 та п`ятифутового контейнеру під № НОМЕР_1.
Вказувала на те, що ОСОБА_1 надав їй текст угоди, яку вона, не читаючи, підписала та повернула йому та не надав їй копію додаткової угоди.
Натомість до позовної заяви ОСОБА_1 додав додаткову угоду, пунктом 2 якої передбачено, що після виконання обов`язків за зазначеним договором,
отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 вона сплачує 25 % від отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу.
Отже, адвокат Гузь Г. В. фактично самостійно визначив винагороду за досягнення позитивного рішення у справі, чим ввів її в оману щодо виду та ціни послуг, що надаються, чим порушив положення частини першої статті 203 ЦК України.
При цьому ОСОБА_1 вступив у справу на її завершальній стадії 09 січня 2018 року, позов не складав, а його участь у справі полягала у надані додаткових пояснень до позову на одному аркуші та участь в одному судовому засіданні 31 травня 2018 року.
Зазначала, що вартість таких послуг становить не більше 10 000,00 грн, які вона сплатила адвокату.
Зазначала, що включення до умов договору про надання юридичних послуг абзацу 2 в пункті 2 про винагороду адвокату за результат судового розгляду справи № 521/20103/15-ц, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.
Також вказувала на те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 у своєму позові просив стягнути 25 % від вартості спадкового майна, що отримано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та двох контейнерів, а апеляційний суд стягнув конкретну суму в грошовому виразі, а саме 192 285,95 грн, яка не заявлялась в позовних вимогах та не досліджувалась судом першої інстанції.
При цьому оскаржуваним пунктом договору передбачалась оплата 25 % як винагорода від отриманого спадкового майна, а за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у справі № 521/20103/15-ц вона отримала право на спадщину на два контейнери, а не на квартиру.
Більше того, за вказаним судовим рішенням вона позбулась 1/3 частини квартири, оскільки свідоцтво на право власності в порядку спадкування за заповітом судом визнано недійсним.
Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року визнано недійсними свідоцтва на право спадщину за заповітом, які видані на її ім`я та на ім`я ОСОБА_4 , згідно з якими їй та ОСОБА_4 належало по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво на право спадщини за заповітом на 1/3 частини квартири, яке видане на ім`я ОСОБА_5 , судом недійсним не визнавалось.
За таких обставин вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частини вказаної квартири, а тому висновок апеляційного суду щодо отримання нею права на 1/2 частини квартири ґрунтується на припущеннях.
Також апеляційний суд розглянув справу за її відсутності та за відсутності її представника. Вказувала, що апеляційний суд не повідомляв її про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а її представника повідомили в електронному режимі 17 лютого 2021 року о 20 годині, тобто після закінчення робочого дня, про що свідчить скріншот з електронної пошти, у зв`язку з чим її представник дізнався про розгляд справи в режимі відеоконференції в день її проведення та не мав можливості підготуватись до участі у розгляді справи у такому режимі.
Підставами касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги № 02, згідно з умовами якого адвокат надає юридичну допомогу, захищає та представляє права та інтереси ОСОБА_2 в якості її представника при розгляді справи про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та захист її майнових прав у судах та правоохоронних органах.
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду № 2, згідно з пунктом 2 якої, громадянка ОСОБА_2 за надану правову допомогу, захист її інтересів в судах та правоохоронних органах при розгляді позовних заяв, клопотань, заяв та інших документів при розгляді питання про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та захист її майнових прав, сплачує адвокату гонорар у відповідності зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за домовленістю сторін у розмірі 10 000,00 грн у термін до 10 січня 2018 року, як передоплата для сплати податків та накладних витрат.
Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна, як винагороду за виконану роботу.
На виконання вказаного договору ОСОБА_2 сплатила адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у справі № 521/20103/15-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлова Олена Володимирівна, державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Малиновська Олена Костянтинівна, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на контейнери, розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок», задоволено.
Визнано заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 18 грудня 2012 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Малиновською О. К., недійсним.
Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яке посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Михайловою О. В. 28 серпня 2015 року, недійсним.
Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_7 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яке посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Михайловою О. В. 28 серпня 2015 року, недійсним.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ТОВ «Промтоварний ринок», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлова О. В., державний нотаріус Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Малиновська О. К., про визнання недійсними договорів про надання послуг по здійсненню торгової діяльності, визнання права власності на спадкове майно, задоволено.
Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Южна, 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Ринкова, що розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок».
Визначено порядок виконання рішення суду, визначено, що визнання права власності в порядку спадкування за законом на 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Южна , 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Ринкова , що розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок» після набрання рішенням законної сили є підставою для укладення договорів про надання послуг по здійсненню торгової діяльності між ТОВ «Промтоварний ринок» та ОСОБА_9 .
Згідно з актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 02 від 06 січня 2018 року, який складений 31 травня 2018 року, адвокат Гузь Г. В. виконав свої зобов`язання за договором про надання правової допомоги № 02 від 06 січня 2018 року по захисту прав та інтересів ОСОБА_2 в якості її представника при розгляді справи про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та захист її майнових прав у судах та правоохоронних органах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.