Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2-866/2007
провадження № 61-1592св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - Селезенівська сільська рада Сквирського району,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року в складі судді Ярошенко С. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу народився син ОСОБА_5 , 1967 року народження.
ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 237583 мав на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,030 га, розташовану на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області (далі - земельна ділянка).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки. Спадкоємцем майна за законом є позивач, інших спадкоємців немає. Батько спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про те, що пропустила строк на прийняття спадщини, позивач дізналася, коли звернулась у жовтні 2007 року за консультацією до юриста.
Посилаючись на вищезазначене, позивач просила суд: визначити їй додатковий строк в шість місяців для прийняття спадщини за законом, пропущений з поважних причин, після смерті сина - ОСОБА_5 ; поновити строк на звернення до суду щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, що належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у шість місяців, пропущений з поважних причин для прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її сина ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 5,030 га, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю, виданим ОСОБА_5 30 березня 2001 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем визнано позов, спадкоємцем майна за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач, інших спадкоємців немає. Про те, що пропустила строк на прийняття спадщини, позивач дізналася, коли звернулась у жовтні 2007 року за консультацією до юриста, тому посилаючись на статті 1269, 1272 ЦК України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що він є сином спадкодавця ОСОБА_5 , який на момент смерті батька був малолітнім, рішенням суду порушенні його права як спадкоємця, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно копії спадкової справи, відкритої Сквирською державною нотаріальною конторою Київської області, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 подала її племінниця ОСОБА_6 , а також ОСОБА_2 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 отримав відповідь від нотаріуса про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру є заповіт ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області від 25 липня 2017 року. Оскільки є заповіт, то свідоцтво про право на спадщину за законом видати не є можливим, а також повідомила, що Сквирська районна державна нотаріальна контора зробила запит до Київського обласного державного нотаріального архіву щодо копії заповіту для встановлення спадкоємця за заповітом. Тому на час розгляду справи в апеляційній інстанції коло спадкоємців не можна вважати встановленим. Крім того суд зазначив, що ОСОБА_1 як спадкоємець за законом звернулася до суду у 2007 році із цим позовом у своїх інтересах, і що рішення суду першої інстанції було постановлено відносно неї, тобто її права на спадкування. Зазначив, що мати ОСОБА_2 як його законний представник до суду не зверталася, ніяких дій щодо отримання спадщини в інтересах малолітнього сина не вчиняла, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Химчук В. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми матеріального права (зокрема статті 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1272, 1273 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 2516/1356/12-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 297/2591/14-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 639/2726/16-ц, від 06 березня 2018 року в справі № 164/1056/15-ц, від 04 вересня 2019 року в справі № 450/328/15-ц, від 27 червня 2018 року в справі № 756/1529/15-ц; суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що позивачка з поважних причин пропустила строк прийняття спадщини і незаконно визначив їй додатковий шестимісячний строк. Суд не з`ясував: чи заводилась спадкова справа після смерті спадкодавця; чи видавалось свідоцтво на спадкове майно; чи є заповіт; чи є спадкоємці, які прийняли спадщину. При поданні позову позивач приховала від суду інформацію про наявність малолітнього спадкоємця і суд вирішив питання про права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 оскаржувалось рішення суду першої інстанції щодо визнання права власності на земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 , а не спадкування після смерті позивача ОСОБА_1 .
Суд залишив поза увагою те, що малолітній ОСОБА_2 відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Суди попередніх інстанцій вирішили питання про права на земельну ділянку ОСОБА_2 .
Крім того, зазначає, що оскільки позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд апеляційної інстанції не вжив заходи для отримання заповіту померлої ОСОБА_1 з метою встановлення кола спадкоємців після її смерті.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи ізСквирського районного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року касаційне провадження у цій справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 .
Витребувано із Сквирської районної державної нотаріальної контори Київської області спадкову справу № 226/2019 щодо спадкового майна, померлої ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 2-866/2007.
Залучено до участі у справі № 2-866/2007 правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як правонаступників позивача - ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу народився син ОСОБА_5 1967 року народження (а. с. 9).
ОСОБА_5 мав на праві приватної власності спірну земельну ділянку (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 12).
Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки.
Встановлено також, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 51).
Згідно копії спадкової справи, відкритої Сквирською державною нотаріальною конторою Київської області, заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_1 подала її племінниця ОСОБА_6 , 1966 року народження, та ОСОБА_2 , 2000 року народження (а. с. 95, 99 зв.). Інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини.
20 грудня 2019 року ОСОБА_2 нотаріусом було надано відповідь про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру є заповіт ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області від 25 липня 2017 року; що ні ОСОБА_2 , ні інший спадкоємець, що подав заяву, не надали вищевказаний заповіт. Оскільки є заповіт, то свідоцтво про право на спадщину за законом видати не є можливим; що Сквирська районна державна нотаріальна контора зробила запит до Київського обласного державного нотаріального архіву щодо копії заповіту для встановлення спадкоємця за заповітом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.