Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 138/3277/15-ц
провадження № 61-3590св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про звільнення майна з-під арешту.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Могилів-Подільський МРВ ДВС ЦЗ МУ МЮ (м. Хмельницький)), про звільнення майна з-під арешту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір № МКМП-366, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 100 000,00 дол. США.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором також був укладений договір іпотеки від 23 вересня 2008 року. Згідно з пунктом 7 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.
В межах виконавчих проваджень від 10 лютого 2011 року № 24450506, від 06 травня 2011 року № 26306714, від 29 листопада 2011 року № 30102953 ВДВС Могилів-Подільського МРУЮ на вказане вище іпотечне майно було накладено арешти.
Враховуючи те, що вказаний договір забезпечений іпотекою, банк має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а накладення арешту на майно, що є предметом застави в забезпечення грошових вимог за іншими виконавчими провадженнями, порушує майнові інтереси позивача за договором іпотеки у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.
Позивач просив суд звільнити з-під арешту, накладеного в межах виконавчих проваджень від 10 лютого 2011 року № 24450506, від 06 травня 2011 року № 26306714, від 29 листопада 2011 року № 30102953, нерухоме майно, а саме перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Повторним заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року у складі судді Київської Т. Б. позов задоволено частково.
Звільнено з-під арештів, застосованих на підставі постанов ВДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції від 10 лютого 2011 року ВП № 24450506 та від 29 листопада 2011 року ВП № 30102953, нерухоме майно, а саме перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 036,00 грн. Решту судових витрат залишено за позивачем.
Повторне заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відділ державної виконавчої служби наклав арешт на майно відповідача, а саме: 04 травня 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 лютого 2011 року № 24450506; 29 листопада 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2011 року № 30102953, що унеможливлює реалізацію прав позивача в межах виконання кредитного договору від 23 вересня 2008 року № МКМП-366.
Разом з тим, позовна вимога щодо звільнення з-під арешту об`єкта іпотеки, накладеного у виконавчому провадженні від 06 травня 2011 року № 26306714, не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів арешту вказаного майна в межах зазначеного виконавчого провадження.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Повторне заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 654,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що своє переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» реалізувало, звернувши в позасудовому порядку стягнення на предмет іпотеки.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» не змінював підстави позову та не звертався до суду з вимогами, як власник майна, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
05 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 29 червня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 754/19912/14-ц, від 26 лютого 2020 року справі № 462/3540/17.
В касаційній скарзі зазначається, що наявність накладених державним виконавцем арештів на об`єкт нерухомого майна порушує права АТ КБ «ПриватБанк» щодо цього майна, а тому апеляційний суд не міг відмовити у захисті порушеного права виключно з підстав посилання на невідповідну норму права. На момент накладення зазначених арештів АТ КБ «ПриватБанк» не було власником нерухомого майна, а тому зазначення у позовній заяві про те, що позивач є іпотекодержателем цілком відповідало фактичним обставинам, які існували на момент здійснення виконавчих дій.
Суд апеляційної інстанції не з`ясував на виконання якого рішення суду були відкриті виконавчі провадження; яка саме заборгованість стягувалася у вказаних виконавчих провадженнях; чи було наявне у боржника інше майно (кошти), на яке можна було першочергово звернути стягнення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 23 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МКП-366, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 100 000,00 дол. США (т. 1 а. с. 5-10).
В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки від 23 вересня 2008 року № МКМП-366/1, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме перший поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 11-14).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на запит органу державної влади від 07 лютого 2012 року № 34821184, ВДВС Могилів-Подільського МРУЮ накладено арешт на вказане вище майно: 04 травня 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 лютого 2011 року № 24450506; 29 листопада 2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2011 року № 30102953 (т. 1 а. с. 15, 16, 19-26).
Разом з тим, доказів того, що в межах виконавчого провадження № 26306714 від 06 травня 2011 року, на вказане вище майно накладено арешт суду надано не було.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).