Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 953/17425/19
провадження № 61-13865св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава в особі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державна казначейська служба України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до Держави в особі Головного територіального управління юстиції у Харківській області, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби про стягнення майнової шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.
Позов мотивований тим, що заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» (далі - ПАТ «ФК «Металіст») на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній плати в сумі 120 000,00 грн без утримання податків, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 71 689,36 грн з утриманням відповідних податків. Позов в іншій частині залишено без задоволення. Вирішено питання про стягнення судового збору. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, відмови у стягненні винагороди в розмірі 180 000,00 доларів США скасовано; в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і судового збору змінено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі і винагороди в розмірі 3 568 604,09 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1 676 498,63 грн без нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Інша частина вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та винагороди залишена без задоволення. Рішення в частині відмови у стягненні компенсації витрат на оренду житла залишено без задоволення. Стягнуто з ПАТ «ФК «Металіст» в дохід держави судовий збір в розмірі 6 890,00 грн. Заочним рішенням Селидівського міського суду Харківської області від 05 вересня 2018 року з ПАТ «ФК «Металіст» на користь ОСОБА_4 стягнуто середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 117 909,20 грн. На виконання вказаних рішень суду Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчі листи, які були пред`явлені для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 14 червня 2017 року та від 22 жовтня 2018 року відкриті виконавчі провадження № 54120934 та № 57454684, які приєднані до зведеного виконавчого провадження № 53844459. На дату пред`явлення позову вищезгадані рішення суду не виконані. Позивач зазначає, що невиконання судових рішень у зв`язку з допущеною бездіяльністю підрозділом Державної виконавчої служби, що входить до структури Головного територіального управління юстиції у Харківській області, встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі № 922/1513/17; рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №200/4922/19-а; постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року у справі №242/727/18. При цьому порушення строків здійснення виконавчого провадження після спливу шести місяців, а саме з 23 грудня 2017 року встановлено постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року. 31 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги.
Позивач просив:
стягнути з держави справедливу сатисфакцію в загальному розмірі 11 456 780,50 грн (10 363 011,92 грн (5 245 102,72 грн + 5 117 909,20 грн (суми, стягнуті на підставі рішень судів) + 1 015 976,40 грн (інфляційні втрати та 3% річних за 618 днів (з 23 грудня 2017 року)) + 77 792,22 грн (інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 22 квітня 2019 року)).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи законних інтересів, не надано доказів щодо неправомірних дій чи бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Харківській області та завдання шкоди та щодо позбавлення можливості отримати грошові кошти саме з боржника за рішеннями судів в порядку виконання судових рішень та проведення відповідних виконавчих дій. Державна казначейська служба України не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів, вимог до ПАТ «ФК «Металіст» позивачем не пред`явлено. Покладення на особу передбаченої статтею 1173 ЦК Українивідповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема, статті 625 ЦК України. Також суд зазначив, що у позивача за договором про відступлення прав вимоги відсутні правові підстави для вимоги щодо справедливої сатисфакції, оскільки відсутнє відповідне рішення Європейського суду з прав людини і така вимога не відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника (відомості про припинення діяльності ПАТ «ФК «Металіст» відсутні), а тому невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодовуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, встановити судовий контроль та зобов`язати Державну казначейську службу України у добровільному порядку виконати судове рішення у тридцятиденний термін з дня його ухвалення, стягнути з відповідачів судові витрати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, посилається на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4100/17 (провадження № 61-20325св18). З метою припинення практики відсутності покарання або іншої міри відповідальності державних органів за невиконання судового рішення відповідно до процедури примусового виконання судового рішення у строки встановлені законом, виникає необхідність відступлення від висновків в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4100/17 (провадження № 61-20325св18). Обґрунтовуючи підстави для відступлення від зазначеної позиції, позивач послався на рішення Конституційного Суду України, відповідно до яких держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Позивач зазначає, що невиконання судових рішень у зв`язку з допущеною бездіяльністю підрозділом Державної виконавчої служби, що входить до структури Головного територіального управління юстиції у Харківській області, встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі № 922/1513/17; рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №200/4922/19-а; постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року у справі №242/727/18. Суд апеляційної інстанції свідомо проігнорував приписи частини другої статті 359 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 у справі № 145/1330/17 (провадження 14- 549цс19) під час постановлення ухвали про витребування матеріалів справи; в матеріалах справи відсутня письмова ухвала щодо продовження строку розгляду справи відповідно до статті 379 ЦПК України; зазначено у повному тексті оскаржуваного судового рішення про його складення 12 липня 2021 року, при оголошенні в судовому засіданні вступної та резолютивної частини.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 відмовити, постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги щодо справедливої сатисфакції, оскільки: по-перше, відсутнє відповідне рішення Європейського суду з прав людини; по-друге, така вимога суперечить положенням чинного законодавства та є абсолютно безпідставною. Східне міжрегіональне управління юстиції (м. Харків) не є особою, яка здійснила протиправну дію (бездіяльність) у відношенні позивача, як наслідок цього відсутні й інші елементи складу цивільного правопорушення, що виключає настання юридичної відповідальності управління юстиції перед позивачем. Дії державного виконавця були спрямовані на реальне та безумовне виконання рішень, в межах зведеного виконавчого провадження № 53844459, а тому доводи, викладені ОСОБА_3 у касаційній скарзі, безпідставні та необґрунтовані. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правильно застосовано практику Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4100/17 (провадження № 61-20325св18).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2021 року, відмовлено.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 953/17425/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали цивільної справи № 953/17425/19надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року № 752/4100/17).
Фактичні обставини