Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 756/11978/16-ц
провадження № 61-2723св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року в складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. (далі - приватний нотаріус Коротюк О. В.), про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, щовін є сином, а відповідач ОСОБА_2 - племінником ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 склав заповіт 20 березня 2015 року, яким усе своє майно заповів йому ( ОСОБА_1 ).
Після смерті ОСОБА_3 він дізнався, що за життя, 09 березня 2016 року, його батько оформив ще один заповіт, яким усе належне на день смерті майно заповів племіннику ОСОБА_2 .
Зазначав, що він підтримував з батьком тісні стосунки, а тому зміна волевиявлення щодо розпорядження спадковим майном стала для нього несподіванкою.
Стверджував, що заповіт на користь відповідача був складений у хворобливому стані спадкодавця, коли останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки потрапив до лікарні в ургентному порядку в хірургічне відділення зі скаргами на самопочуття та підвищеною температурою тіла.
Крім того, позивач вважає, що підпис у даному заповіті виконаний не ОСОБА_3 , оскільки на його думку він відрізняється від підпису у попередньому заповіті.
У зв`язку із цим, ОСОБА_1 вважав наявними підстави для визнання недійсним заповіту з огляду на неналежність підпису спадкодавцю та з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт від 09 березня 2016 року, складений ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- зі змісту заповіту від 09 березня 2016 року, складеного та посвідченого у зв`язку з поганим станом здоров`ям та на прохання самого ОСОБА_3 за місцем знаходження заповідача, вбачається, що він був складений в приміщенні Київської міської клінічної лікарні № 8 за адресою: місто Київ, вулиця Кондратюка, 8, зареєстрованого в реєстрі за № 307. Приватним нотаріусом Коротюк О. В. при його посвідченні було встановлено особу спадкодавця та свідків, перевірено їх дієздатність. Вказаний заповіт записано нотаріусом зі слів заповідача. У зв`язку з неможливістю заповідача самостійно прочитати заповіт через поганий стан здоров`я заповіт посвідчено у присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не є членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_3 через поганий стан здоров`я не міг особисто прочитати текст заповіту уголос, за його дорученням, у його та присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками. При цьому, підписано заповіт власноруч заповідачем ОСОБА_3 та свідками у присутності нотаріуса;
- згідно з висновком фахівця у галузі судово-психіатричної експертизи від 27 серпня 2018 року № 7, проведеним за дорученням адвоката Косань О. О. (т. 2, а. с. 235-237), досліджені матеріали, в тому числі і виписка № 5231 Київської міської клінічної лікарні № 8, не дають обґрунтованих підстав для висновку, що лікарські препарати, які призначалися ОСОБА_3 за час його перебування у Київській міській клінічній лікарні № 8 з 09 березня 2016 року до 11 березня 2016 року, могли спричинити виникнення у нього психічних розладів, які позбавляли б його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 09 березня 2016 року;
- ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а їх обґрунтування зводиться лише до особистих припущень та нічим не підкріплених «підозр». Суд критично оцінив твердження позивача щодо психічних розладів ОСОБА_3 , оскільки перебування в лікарняному закладі зі скаргами на біль у верхній частині живота та підвищену температуру тіла не свідчить про неможливість хворого усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;
- матеріалами справи спростовано твердження позивача про доброзичливі, гарні стосунки його та батька з огляду на зміст постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16 лютого 2009 року, за якою позивач притягався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КпАП України за вчинення психологічного насильства в сім`ї по відношенню до батька ОСОБА_3 ;
- 09 березня 2016 року ОСОБА_3 свідомо оформляв та підписував заповіт, усвідомлював значення своїх дій і міг ними керувати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що:
- приватним нотаріусом Коротюк О. В. було зазначено в оспорюваному заповіті, що він посвідчений поза приміщенням нотаріальної контори та про причину такого посвідчення. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 дійсно того дня поступив в ургентному порядку до хірургічного відділення Київської міської клінічної лікарні № 8 за адресою: місто Київ, вулиця Кондратюка, 8;
- посилання в апеляційній скарзі на те, що приватним нотаріусом Коротюк О. В. у спадковому реєстрі вказується про посвідчення заповіту о 22.30 в приміщенні нотаріуса за адресою: АДРЕСА_2 , є необґрунтованим, оскільки ці дані вказуються щодо реєстрації заповіту в спадковому реєстрі, а адреса робочого місця нотаріуса зазначена в графі місця зберігання заповіту. У суді першої інстанції приватним нотаріусом Коротюк О. В. було надано пояснення щодо обставин посвідчення заповіту 09 березня 2016 та надано копію спадкової справи;
- не можуть бути визнані обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 поступив до лікарні в ургентному порядку, а тому він не впевнений, що його першою вимогою було саме складання заповіту, волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його волі. Судом першої інстанції було перевірено всі обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог. Судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили свою участь при складанні заповіту та надали пояснення щодо стану заповідача. Судом першої інстанції було взято до уваги висновок фахівця у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 , складений 27 серпня 2018 року, відповідно до якого досліджені матеріали не дають обґрунтованих підстав для припущення про те, що лікарські препарати, які призначались ОСОБА_3 за час перебування на лікуванні з 09 березня 2016 року до 11 березня 2016 року могли спричинити виникнення у нього психічних розладів, які б позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 09 березня 2016 року;
- не може бути визнано доказом неусвідомлення заповідачем значення своїх дій та вільного волевиявлення на час складання заповіту факт складання заповідачем заповіту на користь ОСОБА_1 12 березня 2015 року та подання ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини після смерті своєї дружини - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій він вказує, що крім нього, спадкоємцем згідно зі статтею 1261 ЦК України є син ОСОБА_8 , однак не зазначає про особу позивача;
- позивач обґрунтовував свої вимоги одночасно обставинами, які є взаємовиключними - складання ОСОБА_3 заповіту, який не відповідав його волі і його волевиявлення не було вільним, а також, що підпис заповідача на заповіті виконаний не ним особисто.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його волі, оскільки відповідно до досліджених доказів складення ним заповіту відбувалося в день надходження до лікарні;
- свідками при посвідченні заповіту стали знайомі спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , який доставив свідків до лікарні;
- посвідчення заповіту має відбуватися при двох свідках, однак згідно зі свідченнями ОСОБА_4 при посвідченні заповіту він був у палаті разом з нотаріусом і спадкодавцем, інших осіб не було. Свідчення свідків не співпадають і щодо настрою спадкодавця, щодо його розташування та пози в час перебування свідків у палаті. Свідки не були присутні при складанні та посвідченні заповіту одночасно разом зі спадкодавцем;
- при вчиненні заповіту було створено темне середовище та не надано ОСОБА_3 окулярів, які в нього були. Зі слів свідка ОСОБА_4 , руку спадкодавцю направили ручкою на заповіт і він зробив помарку у вигляді розпису;
- нотаріусом порушено порядок посвідчення заповіту. У заповіті зазначено, що 09 березня 2016 року о 21 год 20 хв. у зв`язку з поганим станом здоров`я та на прохання ОСОБА_3 заповіт складено та посвідчено в приміщенні Київської міської клінічної лікарні № 8 за адресою: місто Київ, вулиця Кондратюка, будинок № 8, зареєстровано в реєстрі за № 307, а відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі номер в реєстрі нотаріальних дій 307, місце посвідчення: місто Київ, Київський міський приватний нотаріус Коротюк О. В., дата та час реєстрації 09 березня 2016 року, 22:30. Запис у спадковому реєстрі про місце посвідчення заповіту не відповідає дійсності. Тому нотаріусом порушено порядок посвідчення заповіту, що є підставою для встановлення нікчемності заповіту на підставі статті 1257 ЦК України;
- представником позивача було подано клопотання щодо долучення до матеріалів справи відповідних додаткових доказів та під час судового засідання представник клопотала про виклик свідків, а саме: рідної сестри батька ОСОБА_9 , яка проживає в будинку (в якому проживав спадкодавець) у квартирі АДРЕСА_3 , яка мала вплив на батька та ввела позивача в оману, запевняючи, що батько живий та з ним усе гаразд, хоча батько помер майже як два місяця. Однак у долученні доказів та виклику свідків було відмовлено, що підтверджується копією клопотання про залучення доказів до справи від 10 вересня 2017 року з резолюцією «відмовлено» (а. с. 153), а також копією журналу судового засідання від 10 жовтня 2017 року. Зокрема, серед доказів були докази того, що позивач прийняв спадщину після смерті батька (заява про вступ у спадщину), копія заповіту на його ім`я з підписом батька, який міг стати порівняльним при проведенні експертизи щодо підпису, а у разі їх неприйняття стало неможливим клопотати про проведення такої експертизи, тощо. Зазначене призвело до порушення норм процесуального права, оскільки унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;