ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/538/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Біньковська А.В.,
позивача-1 - Субота О.В.,
позивача-2 - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Єленіна С.М.,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубпром"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Алданова С.О., Шапран В.В.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України,
2. Державної служби геології та надр України
до: 1. Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубпром"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Фонд державного майна України
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник Генерального прокурора України (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Позивач-1) та Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, Позивач-2) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - НАК "Надра України", Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубпром" (далі - ТОВ "Спецтрубпром", Відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Фонд державного майна України (далі - Фонд, Третя особа) , в якому просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.11.2007 нерухомого майна, що є нежитловою будівлею, розташованою за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, село Коробівка, будинок б/н, укладений між відповідачами;
- зобов`язати ТОВ "Спецтрубпром" повернути НАК "Надра України" державне нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рада Коробівська, "Коробівка" база відпочинку, будинок б/н, та складається із: спального корпусу № 1, 2 А, 272,2 кв.м; спального корпусу № 2, 1 Б; спального корпусу № 3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI, VII; огорожі, 1-3.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправним відчуженням майна державної власності.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 925/538/19, позов задоволено частково.
Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 23.11.2007 нерухомого майна, що є нежитловою будівлею, розташованою за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, село Коробівка, будинок б/н, що був укладений між НАК "Надра України" м. Київ та ТОВ "Спецтрубпром".
Зобов`язано ТОВ "Спецтрубпром" повернути НАК "Надра України" державне нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, що розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рада Коробівська, "Коробівка" база відпочинку, будинок б/н, та складається із: спального корпусу № 1, 2 А, 272,2 кв.м; спального корпусу № 2, 1 Б; спального корпусу № 3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI, VII; огорожі, 1-3. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.2. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що продаж спірного нерухомого майна відбувся за відсутності волі власника - держави на його відчуження та не у спосіб, визначений законом. Водночас суд встановив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі та дійшов висновку про те, що строк позовної давності у даному випадку не пропущений.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Спецтрубпром" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 13, 74, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, порушенням права скаржника на ефективний спосіб захисту та неврахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/16674/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18, від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц, від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
3.3. Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі дослідили матеріали справи та не надали оцінки положенням Статуту НАК "Надра України", зокрема, пункту 24 (в редакції станом на момент укладення спірного договору).
Водночас заявник вважає неналежним та недопустимим доказом у справі протокол допиту свідка у кримінальному провадженні.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Відповідно до постанови КМУ № 1128 від 14.07.2000, яка прийнята на виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр", утворено НАК "Надра України".
4.2. Постановою КМУ №1273 від 17.08.2000 зобов`язано Фонд передати у місячний строк до статутного фонду НАК "Надра України" 100 відсотків акцій державної акціонерної холдингової компанії "Укргеолреммаш". Передати до статутного фонду НАК "Надра України" майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії. Установлено, що 100 відсотків акцій НАК "Надра України" закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається.
4.3. Спільним наказом Мінекології та природних ресурсів України № 178 від 08.05.2001 та НАК "Надра України" № 19 від 15.05.2001 "Про передачу ДГП "Центрукргеологія" до складу НАК "Надра України" та його майна до статутного фонду Компанії" було затверджено акт приймання-передачі майна до статутного фонду НАК "Надра України".
4.4. Згідно Акта передавання-приймання № 2 від 15.05.2001 Мінекоресурсів України передало, а НАК "Надра України" прийняло до статутного фонду Компанії майно ДГП "Центрукргеологія" загальною вартістю 49 081,3 тис. грн.
4.5. Виконавчий комітет Коробівської сільської ради 05.11.2007 видав свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №579841 НАК "Надра України" на нерухоме майно - "Коробівка" база відпочинку, будинок б/н, та складається із: спального корпусу № 1, 2 А, 277,2 кв.м; спального корпусу № 2, 1 Б; спального корпусу № 3, 1 В; їдальні, Г; більярдної, Д; спорудження, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI, VII; огорожі, 1-3.
Форму власності у вказаному свідоцтві визначено, як державну.
4.6. Золотоніським виробничим підрозділом Черкаського ООБТІ прийнято рішення та 05.11.2007 проведено реєстрацію права власності НАК "Надра України" на вказане майно із зазначенням форми власності, як державної.
4.7. 23.11.2007 між НАК "Надра України" (продавець) та ТОВ "Спецтрубпром" (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме бази відпочинку "Коробівка", яка складається із: спального корпусу № 1, А2, 277,2 кв.м; спального корпусу № 2, Б1; спального корпусу № 3, В1; їдальні, Г; більярдної, Д; туалет, У; альтанки, К; трансформаторної підстанції, І; колодязя, II; причалів, III, IV; покриття, V; альтанок, VI, VII; огорожі, 1-3.
4.8. Вважаючи вищезазначений договір таким, що порушує права держави на майно, Прокурор звернувся до суду з даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. У справі, що розглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки продаж спірного нерухомого майна відбувся за відсутності волі власника - держави на його відчуження та не у спосіб, визначений законом.
Водночас Відповідачем-2 заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до спірних відносин.
Місцевий господарський суд, відхиляючи заяву Відповідача-2 про застосування строку позовної давності до спірних відносин, вказав на її безпідставність, а апеляційна інстанція виходила з того, що Позивачі не є сторонами оскаржуваного правочину та про порушення інтересів держави в частині незаконного відчуження об`єктів державної власності, які перебували в управлінні НАК "Надра України", останні дізналися у жовтні 2018 року, після надіслання їм Генеральною Прокуратурою України відповідних повідомлень.
5.3. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про невірне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 261 Цивільного кодексу України та неврахування практики Верховного Суду щодо необхідності встановлення не тільки моменту коли особа довідалась про порушення свого права, а й коли мала об`єктивну можливість бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів.
5.4. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
5.5. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.6. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
5.7. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
5.8. Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення Європейського суду з прав людини у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
5.9. Водночас, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.
5.10. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц.
5.11. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
5.12. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
5.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
5.14. При цьому, положеннями Конституції України визначено, що власність зобов`язує (стаття 13), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (стаття 41).
5.15. З урахуванням вищезазначеного суд касаційної інстанції зауважує, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.