Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 711/3032/19
провадження № 61-16484св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду
м. Черкаси від 10 грудня 2020 року у складі судді Скляренко В. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчук В. Г., Нерушак Л. В., та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 24 квітня 1999 року до 12 листопада 2012 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час перебування
у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком у спірній квартирі.
За час перебування з відповідачем у шлюбі ними була придбана квартира
АДРЕСА_1 , щодо поділу якої між сторонами виник спір. Спірна квартира зареєстрована за відповідачем, хоча придбана за спільні кошти подружжя. Крім того, за спільні кошти вони здійснювали у квартирі капітальний ремонт. Тому вона претендує на визнання за нею права власності на половину спірної квартири.
Зазначала, що їй стало відомо, що відповідач став зловживати азартними іграми, що, на її думку, породжує ризик неочікуваного продажу відповідачем вказаної спільної квартири за борги.
Ураховуючи зазначене та клопотання про зміну позовних вимог та уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просила суд поділити спільне майно подружжя таким чином:
- виділити ОСОБА_2 у користування квартиру АДРЕСА_1 , яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 458 000,00 грн як компенсацію вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня
2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира, хоча
і набута у власність відповідача в 2014 році після розірвання шлюбу, однак платежі за неї вносились за період перебування у шлюбі, тому позивачка має право на компенсацію вартості 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 , розмір якої складає 458 000,00 грн, з урахуванням того, що відповідач не оскаржував дійсну вартість квартири, визначену в розмірі 916 000,00 грн згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки житлового приміщення.
Проте у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про що заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня
2020 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2021 року скасовано.
Передано справу № 711/3032/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6118св21).
Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що у справі, що переглядається в суді першої інстанції предметом розгляду були дві позовні вимоги: 1) про виділення відповідачу спірної квартири; 2) про стягнення
з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 458 000,00 грн як компенсацію вартості 1/2 частки спірної квартири, але апеляційний суд не врахував, що позовні вимоги про визнання права власності на частку квартири в суді першої інстанції предметом розгляду не були та позивач таких вимог не заявляла.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено з інших правових підстав.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка не пропустила строк позовної давності, оскільки спір між сторонами щодо поділу квартири виник у 2018 році, а тому суд першої інстанції помилково застосував наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 .
Установивши, що ОСОБА_2 не дав згоду на компенсацію вартості 1/2 частини спірної квартири, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, не має фінансової можливості сплатити позивачці 1/2 частки її вартості, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 71 СК України, статтю 365 ЦК України, пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки при поданні позову про стягнення грошової компенсації частки квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, вже наявна згода позивача на отримання грошової компенсації, тому не вимагається внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Мотивуючи висновки про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд вказував на відсутність фінансової можливості відповідача сплатити позивачці 1/2 частки вартості спірної квартири, проте фінансові можливості відповідача не досліджувались судом та не підтверджені жодними доказами.
Разом з тим правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь,
є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена
в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18), від 03 червня 2020 року у справі № 532/402/16-ц (провадження № 61-5523св19), від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18), від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20),
від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження
№ 61-16632св20).
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що спірна квартира
є його особистою власністю.
Зазначає, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки тільки в 2019 році (через 7 років після розірвання шлюбу) звернулася до суду з цим позовом.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження № 61-13096св18),
від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 589/2272/16-ц (провадження № 61-28986св18), від 27 грудня 2019 року у справі № 641/6191/17 (провадження № 61-39435св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки скарга є немотивованою та не містить підстав для її задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 24 квітня 1999 року до 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому 24 квітня 1999 року та заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області
від 12 листопада 2012 року
14 липня 2003 року між ТОВ «Фонд захисту житла та його реконструкції» (підрядник) та ОСОБА_2 (замовник) був укладений договір підряду, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати всі будівельні роботи з переобладнання та реконструкції житлового приміщення, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_2 , відповідно до проектно-кошторисної документації на індивідуально житлову квартиру АДРЕСА_3 і передати її замовнику у власність після закінчення робіт в терміни і на умовах, визначених в цьому договорі. Ціна будівельних робіт з переобладнання та реконструкції житлового приміщення на індивідуальну квартиру АДРЕСА_3 складає 22 000,00 грн і на момент укладення вказаного договору вартість квартири становила
22 000,00 грн.
У період шлюбу, а саме 28 червня 2003 року було здійснено і оплату вартості проектно-кошторисної документації в розмірі 1 080,00 грн та 11 липня
2003 року - оплату за архітектуру в розмірі 1 500,00 грн відповідно до умов договору підряду від 14 липня 2003 року.
13 грудня 2007 року право власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
За квартиру сплачено грошові кошти в таких сумах: 22 000,00 грн - вартість квартири відповідно до договору підряду від 14 липня 2003 року;
9 717,41 грн - доплата в різниці в ціні за 1 кв. м площі квартири згідно
з умовами мирової угоди від 22 жовтня 2007 року, 11 400,00 грн - внески на добудову квартири - підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордера серії 12АААЗ від 22 квітня 2008 № 246219 та серії 12АААЗ від 18 червня 2008 року № 246239, а також від 31 жовтня 2008 року № 70 (а.с. 173-175, т. 1).
У період з 11 лютого 2008 року до 11 лютого 2011 року ОСОБА_2 сплатив ОСББ «Орджонікідзе 96-3» на підставі рішень загальних зборів
як цільові внески на реконструкцію та ремонт будинку, що передбачено статутом об`єднання, в загальній сумі 26 620,00 грн (а.с. 184, т. 1).
07 листопада 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки житлового приміщення трикімнатної квартири
АДРЕСА_1 реальна вартість квартири станом на 14 червня 2019 року становила 916 000,00 грн (а.с. 159-171, т. 1).
27 листопада 2019 року до суду першої інстанції ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог
ОСОБА_1 (а.с. 234-235, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.