Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 336/3615/20
провадження № 61-1558св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Концерн «Міські теплові мережі»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2020 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води, стягнення штрафних санкцій.
Позовна заява мотивована тим, що фактично між сторонами тривають відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Однак від укладення відповідного договору з Концерном «Міські теплові мережі» відповідач відмовився.
Відсутність укладеного договору не позбавляє відповідача обов`язку оплати наданих йому послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, щодо яких утворилась заборгованість у період з листопада 2018 року до квітня 2020 року.
З огляду на вказане, Концерн «Міські теплові мережі» просив стягнути з ОСОБА_1 , як фізичної особи, на свою користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у період: листопад 2018 року - квітень 2020 року, за адресою власності відповідача, як фізичної особи, - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , у сумі 35 192,10 грн, а також інфляційні втрати - 468,28 грн, 3% річних - 692,27 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Короткий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Провадження у цій цивільній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснено позивачу право на звернення із цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвалу суду мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли між суб`єктами господарювання, а відтак вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги у цій справі стосуються невиконання відповідачем обов`язку зі сплати вартості послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення № 10, власником якого він є, і докази використання цього приміщення у господарській діяльності відсутні, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 рокуапеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як фізична особа є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , а як ФОП припинив діяльність за власним рішенням з 27 грудня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
24 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що приміщення, щодо якого надаються комунальні послуги, використовується відповідачем у господарській діяльності самозайнятої особи. Позивач здійснює нарахування вартості послуг за тарифами, передбаченими для юридичних осіб, про що зазначено у платіжних документах.
У зв`язку з цим, вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив фактичні обставини у справі та помилково зазначив про відсутність підстав для застосування положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 336/3615/20.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 концерн «Міські теплові мережі» до суду не подавав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 07 лютого 2012 року. Зазначене також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 28).
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинив діяльність як фізична особа-підприємець за власним рішенням 27 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 153, т. 2, а. с. 61).
Встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 20 серпня 2018 року Концерн «Міські теплові мережі» направив ФОП ОСОБА_1 проєкт договору купівлі-продажу теплової енергії для його підписання. Вказаний договір не був підписаний споживачем наданих послуг, що було підтверджено учасниками справи у судовому засіданні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, та надав їм неправильну правову оцінку. Указує, що Запорізький апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 904/7183/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 904/7024/17, від 03 жовтня 2019 року у справі № 920/50/19.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права