Постанова
Іменем України
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 569/9474/20
провадження № 61-14450св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Рівненська окружна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Рівненській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Рівненська обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С., від 29 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, а також до Рівненської місцевої прокуратури, Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 28 травня 2014 року матеріали кримінальних проваджень № 12014180010000820 від 15 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, № 1201418001000881
від 19 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, № 1201418001000883 від 19 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, № 1201418001001781 від 04 квітня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, № 1201418001002520 від 06 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, об`єднані в одне провадження № 12014180010000820.
28 травня 2014 року йому повідомлено про зміну попередньої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 152, частиною другою статті 186, частиною другою статті 190 КК України.
Також 28 травня 2014 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2014 року у справі № 569/8466/14-к до нього застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року, у справі № 569/12302/14-к його визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 152, частиною другою статті 186, частиною другою статті 190 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в слідчому ізоляторі, до набрання вироком законної сили.
В подальшому справа № 569/12302/14-к неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Остаточно ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 травня 2019 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня
2015 року щодо засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 186
КК України змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 щодо заволодіння майном з частини другої статті 186 КК України на частину другу статті 190
КК України. ОСОБА_1 визнано винним за частиною другою статті 190
КК України і призначено покарання - два роки позбавлення волі. На підставі частини четвертої статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Апеляційного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року у справі № 569/14311/13-к, призначено остаточне покарання - три роки позбавлення волі. На підставі статті 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Вирок в частині засудження ОСОБА_1 за частиною третьою статті 152 КК України скасовано. Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 152 КК України закрито на підставі частини другої статті 284
КК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В решті вирок суду залишено без змін.
Позивач вважав, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, йому були спричинені душевні страждання, переживання та хвилювання за неправомірне обмеження у праві вільно пересуватися.
Через протиправні дії працівників органу досудового слідства, прокуратури та суду він безпідставно утримувався під вартою в слідчому ізоляторі, незаконно перебував під слідством та судом. Був позбавлений права проживати разом зі своїми рідними. Знаходячись у слідчому ізоляторі, будучи незаконно звинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 152 КК України, переймався за своє життя. Його батьки змушені були робити незаплановані витрати для покупки продуктів харчування, які передавали йому до слідчого ізолятора.
Оскільки слідство у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частиною другою статті 186, частиною третьою статті 152
КК України, тривало із 28 травня 2014 року до 31 травня 2019 року, що становить 60 місяців та 4 дні, з яких, 18 місяців він перебував під вартою
(із 01 липня 2015 року по 30 грудня 2016 року), відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності оцінив в розмірі 376 106 грн.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 376 106 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2020 року відповідача Рівненське відділення поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області замінено належним
відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня
2021 року задоволено клопотання прокурора та уточнено найменування відповідача у зв`язку з реорганізацією Рівненської місцевої прокуратури, зазначено нове найменування - Рівненська окружна прокуратура.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Галінської В. В., від 26 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 250 916 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно нього закрито кримінальне провадження за частиною третьою статті 152 КК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. У решті позову відмовлено, оскільки ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2021 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Колегія суддів, вирішуючи спір, виходила з того, що злочинні дії
ОСОБА_1 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , за скоєння яких його частково визнано винним та притягнуто до кримінальної відповідальності, вчинені в один день 13 лютого 2014 року. Цим діям під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження було надано відповідну кваліфікацію за статтями КК України.
Закриття кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 152 КК України, за доведеності вини в скоєнні інших злочинів щодо неповнолітньої потерпілої, не є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із міського суду. У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах
№ 521/2816/15-ц, № 295/10895/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), оскільки апеляційна скарга продана Рівненською обласною прокуратурою 07 травня 2021 року з порушення строку на апеляційне оскарження, представник Рівненської обласної прокуратури за довіреністю Марщівська О. не мала права звертатись до суду із апеляційною скаргою, оскільки сама лише довіреність не може підтверджувати повноваження працівника представляти інтереси юридичної особи чи державного органу в порядку самопредставництва. Звертає увагу, що позов було подано до Рівненської місцевої прокуратури, яка мала повноваження бути відповідачем у справі, а тому незрозуміло чому апеляційну скаргу подано Рівненською обласною прокуратурою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У грудні 2021 року Рівненська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 травня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 152, частиною другою статті 186, частиною другою статті 190 КК України.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня
2014 року у справі № 569/8466/14-к в задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту відмовлено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року, у справі № 569/12302/14-к ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою
статті 152, частиною другою статті 186, частиною другою статті 190
КК України, і призначено йому покарання: за частиною другою статті 190
КК України - один рік позбавлення волі; за частиною другою статті 186
КК України - чотири роки позбавлення волі; за частиною третьою статті 152 КК України - сім років позбавлення волі. На підставі статті 70 КК України призначено покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді семи років позбавлення волі. На підставі частини четвертої статті 70 КК України, з врахуванням вироків Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2015 року, Апеляційного суду Рівненської області від 04 червня 2015 року у справі № 569/14311/13-к, призначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді семи років позбавлення волі. Строк відбування покарання визначено рахувати із 04 червня 2015 року. Обрано запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді утримання під вартою в слідчому ізоляторі, до набрання вироком законної сили.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2016 року скасовано. Призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.