Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 487/3507/19
провадження № 61-20541св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , Управління комунального майна Миколаївської міської ради, Миколаївська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рехлецького Руслана Віталійовича на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В.,
Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, Миколаївської міської ради, про визнання розпорядження незаконним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 , а на підставі розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради № 461-р від 26 лютого 2009 року ОСОБА_2 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку.
Позивач вважає вказане розпорядження та видане на підставі нього свідоцтво про право власності незаконними, оскільки в порушення вимог статті 382 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2004
від 02 березня 2004 року при приватизації квартири АДРЕСА_3 в площу квартири відповідачів незаконно було включено площу загального коридору, чим порушено його права та інших мешканців будинку, які також мають право на вільне користування приміщенням коридору.
Крім того, відповідачі самовільно встановили в коридорі перегородки, створивши таким чином перешкоду для інших мешканців будинку у користуванні цим приміщенням, оскільки до самовільного переобладнання загального коридору будинок мав два входу, що відповідає вимогам пожежної безпеки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради № 461-р
від 26 лютого 2009 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ;
- зобов`язати відповідачів демонтувати перегородки, встановлені у коридорі загального користування цього будинку.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада
2019 року замінено відповідача Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради на належного відповідача - Управління комунального майна Миколаївської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру відмовлено.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва
від 18 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про демонтування перегородки, встановленої в коридорі загального користування, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час приватизації квартири відповідачами не був ані користувачем, ані власником квартири
АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим дійшов висновку, що його права не були порушені.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині демонтування перегородки, встановленої в коридорі загального користування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його права були порушені відповідачами, оскільки усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати біля квартири АДРЕСА_3 встановлену у коридорі загального користування літ. № ІІ між кімнатами № 1 і № 4 перегородку та відновити дверний проріз у перегородці між кімнатами № 1 і № 2, розташованій у коридорі загального користування літ. № ІІ.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що права позивача при приватизації квартири АДРЕСА_3 , не були порушені, проте не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язку про демонтування перегородок у коридорі загального користування з підстав недоведеності порушення прав позивача.
Апеляційний суд дійшов висновку, що самочинна побудова власниками квартири АДРЕСА_2 ванної кімнати у спільному коридорі порушила право позивача на користування майном, що є у спільному користуванні. Порушення принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності на шкоду інтересам позивача, як іншого співвласника спірного коридору, є достатньою підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 про демонтування біля квартири АДРЕСА_3 встановленої у коридорі загального користування літ. № ІІ між кімнатами № 1 і № 4 перегородки та відновлення дверного прорізу у перегородці між кімнатами № 1 і № 2, розташованого у цьому коридорі загального користування, з метою відновлення можливості повноцінно користування спільним майном позивачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рехлецького Р. В. на постанову Миколаївського апеляційного суду
від 18 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рехлецький Р. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду, а саме скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в частині визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2004 від 02 березня 2004 року підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Зазначає, що у порушення норм матеріального права, при приватизації кв. АДРЕСА_3 в площу квартири відповідачів незаконно було включено площу загального коридору, у зв`язку з чим площа квартири відповідачів була незаконно збільшена до 75,5 кв. м, чим порушено права позивача та інших мешканців будинку, які також мають право на вільне користування приміщенням коридору, використовують цей коридор для проходу до своєї квартири.
Також зазначає, що судами попередніх інстанцій було необґрунтовано відмовлено в призначенні судової будівельно-технічної експертизи для встановлення обставин, які мають істотне значення для справи, зокрема, чи увійшла площа загального коридору житлового будинку в площу приватизації кв. АДРЕСА_3 .
Таким чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Рехлецький Р. В. оскаржує постанову апеляційного суду тільки в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, а тому в іншій частині постанова апеляційного суду на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому останні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду.
Зазначають, що на час перепланування квартири АДРЕСА_2 з урахуванням приєднання частини коридору загального користування відповідачами, позивач не був ані користувачем, ані власником квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, тобто його права не були порушені. Крім того, перепланування приміщення спільної сумісної власності було здійснено у 2013 році з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють та користуються, зокрема, користувачами квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2017 року
ОСОБА_1 разом із дружиною, двома синами, донькою та двома онуками на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1211 від 23 грудня 2016 року в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку видано ордер № 3 серія 009442 на право заселення житлового приміщення житловою площею 37,5 кв. м, яка складається із двох кімнат у ізольованій квартирі за адресою:
АДРЕСА_6 .
Згідно технічного паспорту від 27 червня 2017 року, складеного Миколаївським міжміським БТІ за заявою позивача, спірна квартира складається з 2 кімнат житловою площею 22,9 кв. м (11,1 кв. м та 11,8 кв. м кожна), допоміжною 11,7 кв. м (кухня 7,2 кв. м, санвузол 4,5 кв. м).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 лютого 2009 року Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва на підставі розпорядження № 461-р від 26 лютого 2009 року, квартира АДРЕСА_3 була передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_3 кожному по 1/4 частини. Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 кв. м (кімнати розміром 13,2 кв. м,
16,4 кв. м, 17,2 кв. м), кухні 16,7 кв. м, загальна площа квартири 75,5 кв. м.
У технічному паспорті на вказану квартиру зазначено, що у спільному користуванні квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 перебувають: І - коридор - 4,2 кв. м, II - коридор - 30,9 кв. м.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що площа квартири відповідачів була збільшена під час приватизації за рахунок площі загального коридору, чим порушуються його права як співвласника допоміжних приміщень.
Також судами установлено, що у серпні 2017 року ОСОБА_1 вже звертався до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до
ОСОБА_2 , Управління комунального майна Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру спільного заселення № 1 по АДРЕСА_8 , посилаючись, зокрема, на те, що внаслідок приватизації до площі квартири відповідачів незаконно було включено площу коридору загального користування. Також у вказаній справі