Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 759/12740/21
провадження № 61-126 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник заявників - адвокат Колеснікова Юлія Едуардівна,
заінтересована особа - Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Колеснікової Юлії Едуардівни, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ул`яновської О. В. від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г. від 20 грудня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
В обґрунтування заяви зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 і батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з яким вони спільно проживали з 03 травня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно доглядали за ним, після його смерті займалися організацією поховання на підтвердження цього надають відповідні докази.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його майно.
Вказували, що вони є спадкоємцями першої черги, інших спадкоємців немає,
а встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем -
ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини, оскільки вони були зареєстрованими за різними адресами, необхідне для підтвердження прийняття спадщини і можливість отримати свідоцтво про право на спадщину. При цьому спір про право відсутній.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд встановити факт постійного проживання їх зі спадкодавцем - ОСОБА_4 , на момент відкриття спадщини з 03 травня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Судові рішення мотивовано тим, що звернення заявників із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки в даному випадку існує спір про право, який підлягає розгляду
у порядку позовного провадження.
Апеляційний суд вказав, що існує інший спадкоємець, а саме племінник спадкодавця - ОСОБА_5 .
Крім того, суд зазначив, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини,
а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Колеснікова Ю. Е., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, в якій, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 759/12740/21 із Святошинського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли передчасного висновку про наявність спору про право, належним чином не дослідивши надані докази у справі, не з`ясували обставини справи, не встановили учасників справи.
Вказують, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374 св 18); від 14 квітня 2021 року у справі
№ 205/2102/19-ц (провадження № 61-872 св 21); від 28 квітня 2021 року
у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709 св 20); від 15 листопада 2021 року у справі №554/10125/20 (провадження № 61-12758 св 21) щодо встановлення та зазначення того, між ким саме існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
При цьому, зазначають, що суди не встановили, між ким існує спір, не роз`яснили їм належним чином до кого ж вони мають звертатись в порядку позовного провадження, якщо ніхто не оскаржував їх право на спадщину після померлого ОСОБА_4 , яку вони прийняли після його смерті, оскільки проживали постійно разом з ним до моменту його смерті. При цьому орган місцевого самоврядування є заінтересованою особою у справі, тобто залучений до участі у справі.
Вказують, що спір про право наявний тоді, коли встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, за наявності інших спадкоємців і спору між ними, проте спадкодавець - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту його смерті сплинуло
9 років, спадщину після нього, на їх думку, вони прийняли, і відсутні будь-які інші спадкоємці, які б претендували на спадщину, прийняли спадщину або оскаржували їх право на спадщину чи зверталися б до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При цьому, зміна черговості спадкування не відбувалася, спадщина не визнавалась судом відумерлою.
Таким чином, встановлення факту постійного проживання їх зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини має для них юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки, таке встановлення необхідне для підтвердження прийняття спадщини і надає можливість отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
заявники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Колеснікової Ю. Е., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заявники посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким вони спільно проживали
з 03 травня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно доглядали за ним, після його смерті займалися організацією поховання на підтвердження цього надають відповідні докази. Вказували, що вони є спадкоємцями першої черги, інших спадкоємців немає, а встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини необхідне для підтвердження прийняття спадщини і можливість отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.