Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 156/268/21
провадження № 61-17186 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Іваничівського районного суду Волинської області у складі судді Малюшевської І. Є. від 23 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В. від 04 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , в якому зазначало, що 16 січня 2015 року між нимиукладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт на кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13 000,00 грн. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого станом на 28 лютого 2021 року утворилася заборгованість
у розмірі 16 203,59 грн, з яких: тіло кредиту - 12 737,66 грн, за простроченими відсотками - 3 465,93 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з
ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 28 лютого 2021 року у розмірі 16 203,59 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області
від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, у задоволенні позову
АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що Банком не надано належних й допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у неї простроченої заборгованості.
Суд зазначив, що у вказаній анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані відповідача, її контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність, а також про те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту в анкеті-заяві не зазначено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що банком додана довідка про видані відповідачці картки та строки їх дії, де зазначено, що видано картку за
№ НОМЕР_1 з датою відкриття 21 липня 2014 року та терміном дії - до липня 2018 року, та довідка про зміну умов кредитування, де також зазначено старт карткового рахунку - 21 липня 2014 року. Але Банк посилається на умови договору (анкету-заяву), укладеного 16 січня 2015 року, який підписано ОСОБА_1 . При цьому і в розрахунку заборгованості, і у виписці
по рахунку ОСОБА_1 убачається, що до грудня 2017 року жодних коштів відповідачка не отримувала, а станом на 27 грудня 2017 року у графі розрахунку «заборгованість за наданим кредитом» та у виписці - «залишок після операції» вказано - 0,00 грн, за карткою № НОМЕР_1 жодних операцій, здійснених відповідачкою, банк не підтвердив, а про наявність інших договорів Банк доказів не надав.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження позивача на підписаний 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту є безпідставним, оскільки вказаний документ свідчить лише про ознайомлення споживача ОСОБА_1 у вказаний день з інформацією про можливі умови споживчого кредитування за такими типами кредитного продукту, як універсальна та універсальна «ГОЛД». Проте це може свідчити лише про намір споживача укласти певний вид договору з банком у майбутньому,
після 27 грудня 2017 року, а не про підтвердження факту договірних відносин, що існували до цієї дати, тобто з 16 січня 2015 року. Разом з тим, у тексті вказаного паспорта зазначено, що умови договору про споживчий
кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Крім того зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 11 січня 2018 року.
Суди застосували правову позицію, висловлену в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15, Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку
АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на заочне рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, в якій, просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, яка є малозначною, на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Іваничівського районного суду Волинської області та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2022 року справу за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім зібраним доказам, зокрема підписаному відповідачем паспорту споживчого кредиту від 27 грудня 2017 року, у якому споживача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки (процентна складова, наслідки прострочення виконання тощо). При цьому вказує, що на підставі анкети-заяви від 16 січня 2015 року, яка підписана відповідачем, їй було відкрито 27 грудня 2017 року картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_2 «Універсальна Голд» й встановлено кредитний ліміт у розмірі 13 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.
Крім того, банк звертає увагу, що суди не надали оцінку доказам щодо активації картки відповідачем, користування карткою, отримання кредитних коштів з власної ініціативи, здійснювала часткове погашення заборгованості по кредитному договору, що підтверджується банківською випискою, яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки. Суди не стягнули навіть фактично отримані відповідачем кошти всупереч правозастосовній практиці Верховного Суду.
Банк зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня
2019 року у справі № 356/1635/16-ц (провадження № 61- 25342 св 18),
від 18 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 (провадження
№ 61-16362 св 18), від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196 св 18), від 02 грудня 2020 року у справі
№ 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 03 березня 2021 року
у справі № 173/436/18, (провадження № 61- 15104 св 19).
При цьому, суди безпідставно застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19), оскільки у справі, яка є предметом касаційного перегляду, наявні докази погодження умов кредитування.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з доводами позовної заяви 16 січня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 13).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , доданої до позовної заяви, їй було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 - 21 липня 2014 року без встановлення кредитного ліміту, а з 27 грудня 2017 року відбулась зміна кредитного ліміту у розмірі 13 000,00 грн, який у подальшому зменшувався.Востаннє було змінено кредитний ліміт 01 жовтня 2020 року, встановлено в розмірі 0,00 грн (а. с. 12).
Згідно з довідки, доданої до позовної заяви, ОСОБА_1 було видано дві кредитні картки: № НОМЕР_3 , дата відкриття - 21 липня 2014 року строком дії до липня 2018 року, та перевипущена картка № НОМЕР_2 , дата відкриття-27 грудня 2017 року строком дії - до листопада 2021 року
(а. с. 11).
До позовної заяви долучено роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування (паспорт споживчого кредиту до Умов та Правил надання банківських послуг), у якому визначено, зокрема, процентна ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процентна ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 (а. с. 14-15).
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 16-55).
Згідно з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами (а. с. 64-66).
За розрахунком Банку станом на 28 лютого 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 16 203,59 грн, з яких: тіло кредиту - 12 737,66 грн, за простроченими відсотками - 3 465,93 грн (а. с. 6-10).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк»задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).