Постанова
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 530/1109/17
провадження № 61-14266св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Приватне підприємство «Агроекологія»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Агроекологія» (далі - ПП «Агроекологія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину вони є співвласниками земельної ділянки площею 4,93 га з кадастровим номером 5321386000:00:027:0028, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Зінківського району Полтавської області.
Попереднім власником земельної ділянки була ОСОБА_3 .
У 2008 році між ОСОБА_3 та ПП «Агроекологія» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 25 років.
Пунктом 40 договору оренди встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Однак, на письмову вимогу позивачів розірвати указаний договір оренди землі ПП «Агроекологія» не відреагувало.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд розірвати договір оренди від 17 січня 2008 року.
У вересні 2017 року ПП «Агроекологія» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди землі.
У березні 2018 року ПП «Агроекологія» надіслало до суду заяву про забезпечення зустрічного позову.
Короткий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року заяву ПП «Агроекологія» про забезпечення зустрічного позову повернуто заявнику відповідно до статей 151, 153 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року, ПП «Агроекологія» звернулось до Полтавського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ПП «Агроекологія» на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року залишено без руху, зазначено про необхідність виконання ПП «Агроекологія» вимог статті 356 ЦПК України та сплати судового збору.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу, подану ПП «Агроекологія», визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що ПП «Агроекологія» не виконало вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуло її недоліки та не сплатило судовий збір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2020 року ПП «Агроекологія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ухвала апеляційного суду від 15 червня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху була вручена ПП «Агроекологія». Таким чином, вважає, що апеляційним судом не виконано вимоги статті 272 ЦПК України.
Висновок апеляційного суду про те, що заявник не вживав заходів для з`ясування стану розгляду апеляційної скарги, є необгрунтованим, оскільки судом не враховано, що з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу ПП «Агроекологія» на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишено без руху для надання доказів поважності пропуску процесуального строку, сплати судового збору та документів на підтвердження повноважень Лук`яненко Г. як генерального директора ПП «Агроекологія».
У листопаді 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Агроекологія», витребувано із Зіньківського районного суду Полтавської області цивільну справу № 530/1109/17.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ПП «Агроекологія» інші учасники справи до суду не подавали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/5463/18 (провадження К/9901/14336/19), постанови від 27 березня 2019 року у справі № 503/1655/16-ц (провадження 61-37000св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.