ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 160/12088/20
адміністративне провадження № К/9901/22719/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 , судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з вирахуванням податків та обов`язкових платежів».
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.04.2020 по 28.08.2020 позивач отримувала суддівську винагороду у меншому розмірі, з урахуванням обмежень, які встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ (набрання чинності 18.04.2020). Позивач зазначала про незаконність такого обчислення суддівської винагороди, посилаючись на ст. 130 Конституції України та на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, згідно з яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 , судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що питання суддівської винагороди визначене виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
5. Суд першої інстанції зазначив, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, при цьому застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України. Суд першої інстанції зауважив, що Законом №553-IX, як і будь-якими іншими чинними нормативно-правовими актами, не скасовані та не внесені зміни до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII та статтю 130 Конституції України.
6. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та вказав, що порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частини 2,3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18.04.2020 по 28.08.2020.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суди в Україні є бюджетними установами, які фінансуються з Державного бюджету в порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Аналізуючи положення Бюджетного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. На підставі цього суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», спростовується положеннями Бюджетного кодексу України.
9. Апеляційним судом встановлено, що у 2020 році фінансування за КПКВК 0501020 було забезпечено на 60%, за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на 76%, та зроблено висновок про те, що відповідач у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяв межах законодавства, чинного на час спірних правовідносин.
10. Також суд апеляційної інстанції вказав, що за правилами, встановленими статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суду України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії поза межами закону, чинного на час спірних правовідносин.
11. Крім того, суд відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20, зазначивши, що у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №380/7750/20 викладено висновок, відповідно до якого не може слугувати прикладом застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах судове рішення, яким суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
12. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021. У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020.
13. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20, а також тим, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності та розглянув її в порядку спрощеного провадження.
14. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «По судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами, а Закон №553 від 13.04.2020 є явним втручанням законодавчої гілки влади у судову гілку влади.
15. Скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020, згідно з яким обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
16. Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк учасниками справи не подано.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2022 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
19. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 24.09.2016 №410/2016 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
20. Наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2016 № 68-к «Про зарахування до штату суду ОСОБА_1 » зараховано до штату Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на посаду судді цього ж суду з 13.10.2016.
21. Позивачу наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 №11-к «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області» встановлено щомісячну доплату за вислугу років станом на 01.01.2020, яка складає за 06 років 02 місяці 19 днів 20%.
22. У період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
23. Відповідно до довідки від 28.10.2020 №Б-с-1660 розмір обмеження на період карантину суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 складає:
-за квітень 2020 року у розмірі 13 717,79 грн;
-за травень 2020 року у розмірі 26 533,09 грн;
-за червень 2020 року у розмірі 19 805,06 грн;
-за липень 2020 року у розмірі 36 009,20 грн;
-за серпень 2020 року у розмірі 27 006,90 грн.
24. Загальний розмір обмеження суддівської винагороди складає 123 072,04 грн, що також підтверджується розрахунковими листами за період з квітня по серпень наданими позивачем.
IІІ. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. В касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 4 частини 1 статті 328 КАС України та стверджує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме положення ст. 12 КАС України, оскільки розглянули цю справу в порядку спрощеного провадження, незважаючи на те, що позивач відноситься до осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище.
28. Щодо вказаних доводів касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
29. Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
30. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
31. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач обіймає посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
32. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а відтак не є малозначною.
33. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
34. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
35. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
36. Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку. Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині Верховним Судом відхиляються.
37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, при виплаті позивачу суддівської винагороди за квітень 2020 року відповідачем застосовані обмеження, що передбачені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).