ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №804/15266/15
адміністративне провадження № К/9901/5373/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (суддя Шлай А.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2015 року №0000264801, №00002844801.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000284801 від 16 вересня 2015 року, а податкове повідомлення-рішення №0000264801 від 16 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано в частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 835 418,61 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 556 945,74 грн., за штрафними санкціями - 278 472, 87 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції в порядку письмового провадження, а її копію Інспекцією отримано 29 серпня 2017 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Управління) 08 вересня 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. Водночас податковим органом порушувалось й питання заміни Інспекції на її правонаступника - Управління.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 4 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ в підтвердження повноважень особи, що її підписала і подала.
28 вересня 2017 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року, одночасно порушивши й питання поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого податковий орган посилався на безпідставне повернення первісної апеляційної скарги, яка була подана в межах законодавчо встановленого строку апеляційного оскарження.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2017 року з урахуванням, зокрема, приписів частини 4 статті 189 КАС України апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними, а також запропонував скаржнику навести інші причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
В межах наданого для усунення недоліків строку податковим органом надіслано до суду клопотання, у якому останній просив поновити йому строк звернення з апеляційною скаргою, зазначаючи, що апеляційний суд не надав йому можливості (шляхом залишення без руху) усунути недолік первісно поданої апеляційної скарги та подати довіреність на представника установи, у зв`язку із чим наразі не було б необхідності поновлювати пропущений строк як такий; крім того, посилався на те, що згідно із частиною 6 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом; відтак, оскільки при повторному зверненні з апеляційною скаргою причина, яка зумовила неприйняття первісної апеляційної скарги, усунута, строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Ухвалою від 13 листопада 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, прийшовши до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України.
При цьому, апеляційний суд в своїй ухвалі вказував, що наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження доводи є аналогічними тим, щодо яких вже надана оцінка в ухвалі від 27 вересня 2017 року; до того ж, не погоджуючись із ухвалою суду про повернення первісної апеляційної скарги, він не вжив заходів по її оскарженню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду від 13 листопада 2017 року, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, залишення поза увагою наведених ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.