ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 804/15266/15
адміністративне провадження № К/9901/6565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Придністровська залізниця» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 (суддя Чорна В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.) у справі №804/15266/15 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач, скаржник, Підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову від 23.11.2015, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015 №0000264801, №00002844801, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «ТІАРЕ», ТОВ «ЄФ-Пласт», ТОВ «Група Індастріал», ПП «Профгрупа АД», ТОВ «Харківський вагонобудівний завод», ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», ТОВ «Дніпрорембуд», ТОВ «Вторінвест Т», ТОВ «Маден-Днепр», ТОВ «Промислова-торгівельна компанія «Авангард», які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції №0000264801 від 16.09.2015 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 835 418,61 грн., в т.ч. за основним платежем - в розмірі 556 945,74 грн., за штрафними санкціями - 278 472, 87 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000284801 від 16.09.2015. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Центр гальмівного устаткування», ТОВ «ТІАРЕ», ПП «Профгрупа АД», ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», ТОВ «Промислова-торгівельна компанія «Авангард» фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту, а висновки контролюючого органу про нереальність таких господарських операцій є необґрунтованим. Водночас, за результатами розгляду даної справи судами зроблено висновок, що документально не підтверджено факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Група Індастріал», ТОВ «Вторінвест Т», ТОВ «Маден-Днепр», з огляду на наявність істотних недоліків у первинних документах, що полягають у наявності розбіжностей в датах первинних документів, місці поставки, найменуванні і кількості товарно-матеріальних цінностей, постачання яких було предметом укладених з цими контрагентами господарських угод, а також інших недоліків, які свідчать про нереальність взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами. Крім того, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначено, що контролюючим органом не обґрунтовано правомірність донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток та, відповідно, не доведено обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилається на те, що судом першої інстанції встановлено придбання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та водночас зазначено про непідтвердження реальності господарських операцій первинними документами. Зазначає, що наявність помилок у первинних документах, допущених при їх оформленні не може бути підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулись, за наявності доказів про рух активів або змін у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку із господарською діяльністю.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 01.12.2014 по 30.04.2015, податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої складено акт №81/28-01-48-03-01073828 від 31.08.2015.
Згідно із висновками вказаного акту, з урахуванням змін, внесених за результатом розгляду відповідачем заперечень на акт перевірки, контролюючим органом встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 773 755,14 грн., у тому числі за 2014 рік (рядок 11 податкової декларації з податку на прибуток), а також порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1 006 071,32 грн.