ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №380/6129/20
адміністративне провадження № К/9901/18606/21
Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А.., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Коморний О.І.), на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізка І.М., Хобор Р.Б.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив стягнути з Галицької митниці Держмитслужби середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 149 696,40 грн з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та внесків, постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що роботодавцем, всупереч статті 236 Кодексу законів про працю України, не здійснювалось поновлення його на роботі відповідно до рішення суду, а тому він має право на середній заробіток за час затримки виконання такого рішення.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Відповідно до наказу в.о. голови Державної фіскальної служби від 11 лютого 2019 року №250-о ОСОБА_1 припинив державну службу на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС начальника митного поста «Прикарпаття» відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII «Про державну службу».
3. 11 лютого 2019 року наказом Івано-Франківської митниці № 87-к відповідно до вказаного вище наказу в.о. голови Державної фіскальної служби Шайду В. В. визнано таким, що припинив державну службу 11 лютого 2019 року.
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.000967, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, визнано протиправними та скасовано вищевказані накази та поновлено позивача з 12 лютого 2019 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС - начальника митного поста «Прикарпаття». Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати в межах суми за один місяць в розмірі 6415,55 грн допущено до негайного виконання.
5. Наказом Івано-Франківської митниці ДФС від 10 грудня 2019 року № 549-к «Про поновлення на роботі» на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 09 грудня 2019 року №1998-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 11 лютого 2019 року №87-к «Про припинення державної служби» та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника митного поста «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці ДФС з 12 лютого 2019 року.
6. 21 травня 2020 року Івано-Франківською митницею ДФС внесено за № 48 запис до трудової книжки позивача наступного змісту «Запис за №47 недійсний. Поновлено на посаді заступника начальника - начальника митного посту «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці ДФС з 12 лютого 2019 року».
7. 22 червня 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С. Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №59949622 про поновлення позивача з 12 лютого 2019 року на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС начальника митного поста «Прикарпаття».
8. Позивач, вважаючи, що період з наступного дня після прийняття судом рішення про поновлення його на посаді і до винесення відповідачем наказу (з 19 липня 2019 року до 10 грудня 2019 року) про його поновлення є часом затримки виконання судового рішення про поновлення, звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 71284,00 грн з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та внесків.
9.2. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
9.3. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6415,55 грн допущено до негайного виконання.
10. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність права у позивача, відповідно до статті 236 КЗпП України, на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про його поновлення на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС начальника митного поста «Прикарпаття».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Галицька митниця Держмитслужби звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1,3,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (cуд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
13. У касаційній скарзі вказано про застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без врахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №522/13736/15 (провадження №61-25545сво18), в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі №461/1303/19 (провадження№61-17899св20).
14. На думку скаржника, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу повинні були
дослідити питання пропуску звернення до суду позивачем із позовною заявою, враховуючи положення частини п`ятої статті 122 КАС України, статті 233 КЗпП України.
15. Окрім того, відповідач наголосив, що судами попередніх інстанцій було порушено приписи пункт 1 частини шостої статті 12 КАС України, оскільки дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, не врахувавши посаду позивача, яка належала до категорії «Б» та позбавляла здійснити розгляд в такому порядку.
16. Також у касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини десятої статті 51 Бюджетного кодексу України. На думку представника відповідача, ОСОБА_1 не перебував в трудових правовідносинах із Галицькою митницею Держмитслужби, а лише із Івано-Франківською митницею ДФС. Враховуючи, що Галицька митниця Держмитслужби є правонаступником Івано-Франківської митниці ДФС, виплата заробітної плати у наступних бюджетних періодах після 2019 року безпосередньо покладається на неї, проте нарахування здійснюється Івано-Франківською митницею ДФС.
17. У скарзі зазначено, що діями та бездіяльністю позивача (не ініціювання ним безпосередньо перед відповідачем питання поновлення на роботі на виконання судового рішення) штучно створено умови для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
18. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
21. Відповідно до статі 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22. Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
23. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
24. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
25. Частинами першою, другою статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
26. Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
27. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР).
28. Частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
29. Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР основна заробітна плата -це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата -це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
30. Частиною десятою статті 51 Бюджетного кодексу передбачено, що у разі утворення державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у цьому періоді здійснюється в межах видатків, передбачених державним органам, які ліквідуються або реорганізуються у зв`язку з утворенням таких нових державних органів.
У разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступних бюджетних періодах до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
33. Предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді відповідно до статті 236 КЗпП України.
34. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку на користь позивача за період з наступного дня після прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (19 липня 2019 року) і до винесення відповідачем наказу про його поновлення (10 грудня 2019 року). Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
35. Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
36. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №1.380.2019.000967 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Івано-Франківської митниці ДФС - начальника митного поста «Прикарпаття», в цій частині рішення, допущено до негайного виконання. Проте, наказ щодо поновлення позивача на вказаній посаді винесений роботодавцем лише 10 грудня 2019 року.
37. Приписами статей 129, 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання, що є однією із основних засад судочинства.
38. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», неодноразово звертав увагу на те, що «право, передбачене частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов`язковому судовому рішенню залишатися без дії на шкоду однієї зі сторін» (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі Hornsby v. Greece («Хорнсбі проти Греції»), п.40), рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі Shmalko v. Ukraine («Шмалько проти України»), п. 43).
39. Статтею 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.