ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №2040/5718/18
касаційне провадження № К/9901/14001/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі № 2040/5718/18
за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування рішення й вимоги, визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - ДПАТ «НАК «Украгролізинг»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо застосування (зарахування з переплати) нарахованих на підставі рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 штрафних санкцій до прийняття вищим органом доходів і зборів рішення про результати розгляду скарги від 18 травня 2018 року № 14/582, а також застосування (зарахування) суми недоїмки в розмірі 1594,58 грн та пені в розмірі 241,34 грн згідно з вимогою від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки) до закінчення строку на оскарження вимоги; визнати протиправною та скасувати вимогу від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки).
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19 жовтня 2018 року адміністративний позов задовольнив частко. Визнав протиправним та скасував рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Визнав протиправною та скасував вимогу від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
В судовому засіданні 20 лютого 2019 року представником позивача - адвокатом Чмілем Василем Вікторовичем зроблено заяву про відшкодування судових витрат.
В подальшому 21 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року від адвоката до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про відшкодування судових витрат, понесених ДПАТ «НАК «Украгролізинг» на правничу допомогу, разом з доказами, що підтверджують їх розмір.
Додатковою постановою від 17 квітня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрати на правничу допомогу в розмірі 2300,00 грн.
ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому звертає увагу, що позивачем не надано належних документів, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.
24 червня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.